Lady Margaret - David McWilliams

As I walked among the green fields one evening in May

I spied the fairest damsels all at their sport and play

Such beauty as beguiled me I ne’er did see again

The one was Lady Margaret, the other Evelainne

I passed beside their garden as I daily went my way

From work among the cattle where I daily earned my pay

And as the sun was setting low their laughter ran like wine

And mad the young men trembl, made men lose their minds

My father often told me never enter through their gate

For many young men had before, none did know their fate

They say each has the Devil’s eye, and none to mercy show

Who enter in their garden where no earthly man should go

They say they loved a soldier who did take of both in turn

When he had been satisfied he both of them did spurn

And they placed a curse upon him 'til they drained his youth away

Now, on every man who enters they take their vengeance to this day

Though for three score year’s I’ve lived here with my father and my gun

Their laughter still comes tumbling at the setting of the sun

And their beauty still beguiles me as they play their children’s games

The one is Lady Margaret, the other Evelainne

Як я гуляв серед зелених полів одного травневого вечора

Я бачив найкрасивіших дівчат у їхньому спорті та іграх

Такої краси, яка мене вразила, я більше не бачив

Одна була леді Маргарет, друга — Евелайн

Я проходив поруч із їхнім садом, щодня проходячи своєю дорогою

Від роботи серед худоби, де я щодня заробляв платню

І коли сонце сідало, їхній сміх біг, як вино

І божевільні юнаки тремтіли, зводили людей з розуму

Мій батько часто казав мені ніколи не входити через їхні ворота

Для багатьох молодих людей раніше ніхто не знав їхньої долі

Кажуть, кожен має диявольське око, і нікого не показувати

Які входять у свій сад, куди не має ходити жодна земна людина

Вони кажуть, що любили солдата, який брав із них обох по черзі

Коли він був задоволений, обоє відкинулися

І вони наклали на нього прокляття, поки не вичерпали його молодість

Тепер кожному, хто входить, вони мстяться донині

Хоча вже три десятки років я жив тут із батьком і зброєю

Їхній сміх досі лунає під час заходу сонця

І їхня краса досі вражає мене, коли вони грають у ігри своїх дітей

Одна — леді Маргарет, друга — Евелайн