This Vicious Cabaret - David J, Kevin Haskins

They say that there’s a broken light for every heart on Broadway

They say that life’s a game, then they take the board away

They give you masks and costumes and an outline of the story

Then leave you all to improvise their vicious cabaret…

In no-longer-pretty cities there are fingers in the kitties

There are warrants, forms, and chitties and a jackboot on the stair

Sex and death and human grime, in monochrome for one thin dime

At least the trains all run on time but they don’t go anywhere

Facing their responsibilities, either on their backs or on their knees

There are ladies who just simply freeze and dare not turn away

And the widows who refuse to cry will be dressed in garter and bow-tie

And be taught to kick their legs up high in this vicious cabaret

At last!

The 1998 Show!

The ballet on the burning stage

The documentary seen

Upon the fractured screen

The dreadful poem scrawled upon the crumpled page…

There’s a policeman with an honest soul that has seen whose head is on the pole

And he grunts and fills his briar bowl with a feeling of unease

Then he briskly frisks the torn remains for a fingerprint or crimson stains

And endevours to ignore the chins that he walks in to his knees

While his master in the dark nearby inspects the hands, with brutal eye

That have never brushed a lover’s thigh but have squeezed a nation’s throat

And he hungers in his secret dreams for the harsh embrace of cruel machines

But his lover is not what she seems and she will not leave a note

At last!

The 1998 Show!

The Situation Tragedy

Grand Opera slick with soap

Cliffhangers with no hope

The water-colour in the flooded gallery…

There’s a girl who’ll push but will not shove and she’s desperate for her

father’s love

She believes the hand beneath the glove maybe one she needs to hold

Though she doubts her host’s moralities she decides she is more at ease

In the Land Of Doing-As-You-Please than outside in the cold

But the backdrops peel and the sets give way and the cast get eaten by the play

There’s a murderer at the Matinee, there are dead men in the aisles

And the patrons and the actors too are uncertain if the show is through

And with side-long looks await their cue but the frozen mask just smiles

At last!

The 1998 Show!

The torch-song no one ever sings

The curfew chorus line

The comedy divine

The bulging eyes of puppets strangled by their strings

There’s thrills and chills and girls galore, sing-songs and surprises

There’s something hear for everyone, (reserve your seat today)

There’s mischief and malarkies but no queers or yids or darkies

Within this bastard’s carnival, this vicious cabaret!

Кажуть, що на Бродвеї для кожного серця є розбите світло

Кажуть, що життя — це гра, а потім забирають дошку

Вони дають вам маски та костюми та опис історії

Тоді залиште вас усім імпровізувати їхнє порочне кабаре…

У містах, які вже не є красивими, пальці в кошенят

На сходах лежать ордери, бланки, чітки й чоботи

Секс, смерть і людський бруд, монохромно за один тонкий цент

Принаймні всі потяги ходять за розкладом, але вони нікуди не ходять

Зустрічаються зі своїми обов’язками або на спині, або на колінах

Є жінки, які просто завмирають і не наважуються відвернутися

А вдови, які відмовляться плакати, будуть одягнені в підв’язки та краватки-метелики

І вас навчать високо піднімати ноги в цьому злісному кабаре

Нарешті!

Шоу 1998 року!

Балет на горячій сцені

Побачений документальний фільм

На зламаному екрані

Страшний вірш наскрібканий на зім'ятій сторінці…

Є поліцейський із чесною душею, який бачив, чия голова на жердині

І він хрюкає й наповнює свою чашу з шипшиною відчуттям неспокою

Потім він жваво обшукує розірвані рештки, шукаючи відбитків пальців чи малинових плям

І намагається ігнорувати підборіддя, які він входить до колін

Поки його господар у темряві неподалік оглядає руки брутальним поглядом

які ніколи не чіпали стегно коханця, але стискали горло нації

І він у своїх таємних мріях жадає суворих обіймів жорстоких машин

Але його кохана не така, якою вона здається, і вона не залишить записки

Нарешті!

Шоу 1998 року!

Ситуаційна трагедія

Гранд Опера слик з милом

Безнадії

Акварель у затопленій галереї…

Є дівчина, яка буде штовхати, але не буде штовхати, і вона відчайдушно потребує неї

батьківська любов

Вона вважає, що рука під рукавичкою, можливо, та, яку їй потрібно тримати

Хоча вона сумнівається в моралі господаря, вона вирішує, що їй простіше

У Країні Роби-Як-Ти-Будь ласка, ніж надворі на холоді

Але фони лущаться, а декорації поступаються, а акторський склад з’їдає п’єса

На ранковому є вбивця, в проходах мерці

І відвідувачі, і актори також не впевнені, чи закінчиться шоу

І з протяжними поглядами чекають свого сигналу, але застигла маска лише посміхається

Нарешті!

Шоу 1998 року!

Пісню-факел, яку ніхто ніколи не співає

Лінія хору комендантської години

Божественна комедія

Вирячені очі ляльок, задушених струнами

Тут панує хвилювання, озноб, дівчата вдосталь, співають пісні та сюрпризи

Є щось почути для кожного (забронюйте своє місце сьогодні)

Є пустощі та малярії, але немає дивів, жідів чи темряків

В рамках карнавалу цього сволока, цього порочного кабаре!