Montana Song - David Ackles

I went out to montana

With a bibble on my arm,

Looking for my fathers

On a long-abandoned farm,

And i found what i came looking for.

I drove into a churchyard

Of what used to be the town;

Walked along a cowpath

Trough the fences falling down,

'til i found what i came looking for.

Through the dust of summer noons,

Over grass long dying,

To read the stone and lumber runes

Where my past was lying.

High among hillsides and windmill bones,

Soft among oak trees and chimney stones,

Blew the wind that i came looking for.

And the wind blew over the dry land,

And dusted my city soul clean,

To read in my great-grandfather's hand

From his bible newly seen:

Born james mckennon, 1862

Married leantha, 1884

Two sons born in montana,

Praise the lord !

The gentle wind

Of passing time,

Closed the bible pages;

And took my hand

And had me climb

Closer to the ages.

The picket fence, the lattice frame,

The garden gone to seed,

Leantha with the fragile name,

Defying place and need,

Declares this bit of prairie «tame»,

And sees her fingers bleed,

And knows her sons won’t live the same,

But she must live her creed.

The fallen barn, the broken plow,

The hoofprint-hardened clay;

Where is the farmer, now,

Who built his dream this way?

Who felled the tree and cut the bough

And made the land obey,

Who taught his sons as he knew how,

But could not make them stay.

Who watched until the darkness fell

To know the boys were gone, and never loved the land so well

From that day on.

«father james,» they wrote him,

Each a letter once a year,

Words of change that broke him

With the new age that was here,

And the new world they’d gone looking for.

The clouds arose

Like phantom herds,

And by the dappled lighting

I read again

The last few words

In a woman’s writing:

March 1st, 1921

Last night, papa died.

Left one plow, a horse, his gun,

His bible, and his bride.

The long grass moved beside me

In the gentle summer rain,

And made a path to guide me

To a sudden mound of grain.

A man and wife are buried there,

Children to the land;

With young green tendrils in her hair,

And seedlings in his hand.

I went out to montana

With a bibble on my arm,

Looking for my fathers

On a long-abandoned farm,

And i found what i came looking for.

Я вийшов у Монтану

З бібліоном на руці,

Шукаю своїх батьків

На давно покинутій фермі,

І я знайшов те, що шукав.

Я в’їхав у церковний двір

З того, що колись було містом;

Йшов коров’ячою стежкою

Через паркани падають,

поки я не знайшов те, що шукав.

Крізь пил літнього полудня,

Над травою давно вмирає,

Щоб читати кам’яні й дерев’яні руни

Де лежало моє минуле.

Високо серед пагорбів і кісток вітряка,

М'який серед дубів і каміння димарів,

Подув вітер, який я шукав.

І вітер віяв над сухою землею,

І очистив мою міську душу,

Читати в руці мого прадіда

З його нещодавно побаченої Біблії:

Народився Джеймс Макеннон, 1862

Одружений з Леантою, 1884 р

Два сини народилися в Монтані,

Слава Богу !

Лагідний вітер

Минаючи час,

Закрив біблійні сторінки;

І взяв мене за руку

І змусив мене піднятися

Ближче до віків.

Паркан, решітчастий каркас,

Сад засіяний,

Леанта з тендітним ім'ям,

Заперечуючи місце і потребу,

Оголошує цю частину прерії «приручною»,

І бачить, як її пальці кровоточать,

І знає, що її сини не проживуть так само,

Але вона повинна жити своїм кредо.

Повалений сарай, зламаний плуг,

Затверділа відбитком копит глина;

Де фермер зараз,

Хто таким чином побудував свою мрію?

Хто повалив дерево і зрізав гілку

І змусив землю коритися,

Хто вчив своїх синів, як умів,

Але не міг змусити їх залишитися.

Хто дивився, поки не настала темрява

Знати, що хлопці пішли, і ніколи так не любили землю

З того дня.

«батько Джеймс», — писали йому,

Кожен лист раз на рік,

Слова зміни, які зламали його

З новою епохою, яка була тут,

І новий світ, який вони шукали.

Піднялися хмари

Як фантомні стада,

І за плямистим освітленням

Я прочитав ще раз

Кілька останніх слів

У жіночому письмі:

1 березня 1921 року

Минулої ночі тато помер.

Залишив один плуг, коня, свою рушницю,

Його Біблія і його наречена.

Довга трава поворухнулася біля мене

У ніжний літній дощ,

І зробив шлях, щоб спрямувати мене

На раптову купу зерна.

Там поховані чоловік і дружина,

Діти на землю;

З молодими зеленими вусиків у волоссі,

І розсада в руці.

Я вийшов у Монтану

З бібліоном на руці,

Шукаю своїх батьків

На давно покинутій фермі,

І я знайшов те, що шукав.