Ocean Song - Daughters

Paul eases into the driveway and kills the engine

Sits for a spell, staring out the windshield

Down the hood to the stalled garage door

«Nothing ever works around here,» he says to himself

The ignition births the keys into his hand

He opens the door, the world is suddenly different

He senses something terrible awaiting

A loose thread, a worsening

In that moment he turns to the sky

He notices that it’s darker now than it used to be

It’s darker now at this hour, than it was last week

Within or beyond himself

A voice more primal, is urging him

To go, run, to go, run

To go, run, to go, run

Go, run, go, run

Go, run, go, run

Across the loose brick, he prepares himself for the evening greeting

But his inability to shake the warning sees him grinding his teeth

Paul turns to the right, tracing the unkempt bushes aligning the house

And the beds cracking beneath

He reaches over to uncouple the latch

And sweat forms on his brow and the back of his neck

And years of servitude are at last present;

He can feel them in his bones

And Paul is overwhelmed with the urge to cry

To crumple down to his knees and release

But pride gives him a shove

Nursing him across the muddied, neglected lawn

He inhales through his nose

«There is so much more to be done»

Stopped in his tracks

His youngest child, telling his father

To go, to run, to go, to run

To go, to run, to go, to run

He explodes through the backyard like he’s shot from a gun

(Go, run, go, run)

Clearing the fence in one leap

Landing in a heap in the alley between the neighbouring houses

(Go, run, go, run)

Body broken by nothing, just falls

Knocking over trash as he makes his way

Sprinting like some wild animal

A blur beneath the streetlamps

Overhead, a terror-scream

Everything he has is within him

His shoes come up from off his feet

The shadow haunts him for several yards

The ghosts of what he was, desperate to keep up until gone

Now the road, punching upwards into his soft, naked feet

He is never-knowing, never again

Forever flowing, no more waiting

His muscles burn, deciding to run till he can run no more

To find everything he can find

To know, to see for himself

If there is an ocean beyond the waves, beyond the waves

To know, to see for himself

If there is an ocean beyond the waves, an ocean

To know, to see for himself

If there is an ocean beyond the waves, beyond the waves

To know, to see for himself

If there is an ocean beyond the waves, beyond the waves

To know, to see for himself

If there is an ocean beyond the waves, beyond the waves

Пол виїжджає на під’їзд і глушає двигун

Сидить, дивлячись у лобове скло

Вниз по капоту до воріт гаража

«Тут ніколи нічого не працює», — каже він собі

Запалювання народжує ключі в його руці

Він відчиняє двері, світ раптом стає іншим

Він відчуває, що його чекає щось жахливе

Погіршення

У цей момент він повертається до неба

Він помічає, що зараз темніше, ніж коли було

Зараз у цю годину темніше, ніж минулого тижня

Всередині або за його межами

Його голос спонукає більш первісний

Іти, бігти, йти, бігти

Іти, бігти, йти, бігти

Іди, біжи, йди, біжи

Іди, біжи, йди, біжи

Через вільну цеглу він готується до вечірнього привітання

Але його нездатність похитнути попередження призводить до того, що він скреготить зубами

Пол повертає праворуч, обстежуючи недоглянуті кущі, що вирівнюють будинок

А ліжка внизу тріщать

Він тягнеться, щоб від’єднати засув

І піт утворюється на чолі та на задній частині шиї

І роки служіння нарешті є;

Він відчуває їх у своїх кістках

А Павла переповнює бажання плакати

Щоб упасти на коліна й відпустити

Але гордість штовхає його

Доглядала за ним через брудну, занедбану галявину

Він вдихає через ніс

«Треба ще багато чого зробити»

Зупинився на шляху

Його молодша дитина, розповідає батькові

Іти, бігти, йти, бігти

Іти, бігти, йти, бігти

Він вибухає заднім двором, наче його стріляють із пістолета

(Іди, біжи, іди, біжи)

Очищення паркану одним стрибком

Посадка в купу в алеї між сусідніми будинками

(Іди, біжи, іди, біжи)

Тіло, розбите нічим, просто падає

Збиває сміття, коли пробирається

Мчить, як якась дика тварина

Розмиття під вуличними ліхтарями

Над головою — крик жаху

Усе, що він є — у ньому

Його черевики піднімаються з ніг

Тінь переслідує його кілька ярдів

Привиди, яким він був, відчайдушно прагнули не відставати, поки не зникнуть

Тепер дорога, пробиваючи вгору, в його м'які, голі ноги

Він ніколи не знає, ніколи більше

Вічно течіть, більше не чекати

Його м’язи горять, і він вирішив бігти, поки не зможе більше бігати

Щоб знайти все, що він може знайти

Щоб знати, побачити на власні очі

Якщо за хвилями є океан, то за хвилями

Щоб знати, побачити на власні очі

Якщо за хвилями є океан, океан

Щоб знати, побачити на власні очі

Якщо за хвилями є океан, то за хвилями

Щоб знати, побачити на власні очі

Якщо за хвилями є океан, то за хвилями

Щоб знати, побачити на власні очі

Якщо за хвилями є океан, то за хвилями