Нелюбовь - Дарья Кумпаньенко

Нелюбовь!

Знаешь, мне уже не больно;

Чтобы мир делить с тобою слишком высока цена.

Наизусть тебя по клеткам, шрамам на душе и меткам —

Я запомнила тебя.

Выдыхай словно дым меня из лёгких,

Близких и таких далёких разделяют берега;

Навсегда!

Если я в твоей Вселенной

Стала частью переменной — не удерживай меня.

Припев:

Разбитое небо на руках, ищу отраженье в зеркалах;

Остывшее Солнце надо мной.

Затмение полное тобой.

Пусть боль разрывает изнутри, но я нашла силы, чтоб уйти.

Разорваны нити, и с тобой мы выбрали сами нелюбовь.

Нелюбовь!

Медленно текут минуты, слёзы пишут мне маршруты,

Только не смотреть назад.

Записать тебя на ноты;

музыкой, стихами, но ты

Ставишь точки наугад.

Вот и всё!

Видишь, как внутри сломалось,

Сердце, что стучать пыталось, и боролось за тебя…

Так легко открываешь свою клетку.

Я с души срываю метку;

обнуляю, уходя.

Припев:

Разбитое небо на руках, ищу отраженье в зеркалах;

Остывшее Солнце надо мной.

Затмение полное тобой.

Пусть боль разрывает изнутри, но я нашла силы, чтоб уйти.

Разорваны нити, и с тобой мы выбрали сами нелюбовь.

Разбитое небо!

Остывшее Солнце…

Мы выбрали сами, сами, сами —

Мы выбрали сами нелюбовь…

Нелюбов!

Знаєш, мені вже не боляче;

Щоб мир ділити з тобою занадто висока ціна.

Напам'ять тебе за клітинками, шрамами на душі й¦метками —

Я запам'ятала тебе.

Видихай ніби дим мене з легких,

Близьких і таких далеких поділяють береги;

Назавжди!

Якщо я в твого Всесвіту

Стала частиною змінної—не утримуй мене.

Приспів:

Розбите небо на руках, шукаю відображення в дзеркалах;

Охолоне Сонце наді мною.

Затемнення повне тобою.

Нехай біль розриває зсередини, але я знайшла сили, щоб піти.

Розірвані нитки, і з тобою ми обрали самі нелюбов.

Нелюбов!

Повільно течуть хвилини, сльози пишуть мені маршрути,

Тільки не дивитися назад.

Записати тебе на ноти;

музикою, віршами, але ти

Ставиш точки навмання.

От і все!

Бачиш, як усередині зламалося,

Серце, що стукати намагалося, і боролося за тебе...

Так легко відкриваєш свою клітку.

Я з душі зриваю мітку;

обнуляю, йдучи.

Приспів:

Розбите небо на руках, шукаю відображення в дзеркалах;

Охолоне Сонце наді мною.

Затемнення повне тобою.

Нехай біль розриває зсередини, але я знайшла сили, щоб піти.

Розірвані нитки, і з тобою ми обрали самі нелюбов.

Розбите небо!

Охолоне Сонце…

Ми обрали самі, самі, самі.

Ми обрали самі нелюбов…