Darkest Hour - University of Kentucky Symphony Orchestra, Arlo Guthrie

It’s the tenth of January and I still ain’t had no sleep

She comes waltzing in the nighttime, made of wings

She is dressed up like a bandit with a hundred sparkling rings

Looking for my company to keep

Coming closer to me, she doesn’t say a word

In the shadow of the carved rock tower

Where the sounds of the night were the only things we heard

In my darkest hour

She don’t want to hear no secrets, she would guarantee me that

She knows there ain’t no words that can describe her

With her white silk scarves and her black Spanish hat

She knows there ain’t no way I can deny her

Yes, her blue velvet perfume, filling up the night

The guards are all asleep that watch the tower

The moonlight held her breast as she easily undressed

In my darkest hour

Her father’s in his chambers with his friends all gathered 'round

They are plotting their enemy’s demise

With their last detail done, they await the coming sun

While I am staring in my lover’s eyes

Her brothers and her sisters are all through for tonight

Pretending that they’ve just come to power

But she, far most of all, knows that they can only fall

In my darkest hour

Hungry wings, their melodies, while my love awakens me

In the midst of the sunburst first light

And her hands are holding up the skies as I hid my opened eyes

Every move just for herself, and that’s so right

Soon I went along my way with no words that could explain

As she began descending to the tower

Her safety now concerns me, her circumstance to blame

In my darkest hour

Зараз десяте січня, а я досі не виспався

Вона вальсує вночі, створена з крил

Вона вдягнена як бандит із сотнею блискучих кілець

Шукаю свою компанію, щоб зберегти

Підійшовши ближче до мене, вона не промовила ні слова

У тіні різьбленої кам’яної вежі

Де звуки ночі були єдиним, що ми чули

У мою найтемнішу годину

Вона не хоче чути ніяких секретів, вона гарантує мені це

Вона знає, що немає слів, які б могли описати її

З її білими шовковими шарфами та її чорним іспанським капелюхом

Вона знає, що я не можу їй відмовити

Так, її блакитний оксамитовий парфум наповнює ніч

Охоронці сплять, що стежать за вежею

Місячне світло тримало її груди, коли вона легко роздягалася

У мою найтемнішу годину

Її батько в своїх кімнатах разом зі своїми друзями, які зібралися навколо

Вони планують загибель свого ворога

Зробивши останні деталі, вони чекають приходу сонця

Поки я дивлюся в очі своєму коханому

Її брати та сестри вже готові до цього вечора

Роблячи вигляд, що вони щойно прийшли до влади

Але вона, понад усе, знає, що вони можуть лише впасти

У мою найтемнішу годину

Голодні крила, їхні мелодії, поки моя любов мене будить

Серед сонячних сяйв перше світло

І її руки тримають небо, як я сховав розкриті очі

Кожен рух тільки для себе, і це так правильно

Невдовзі я пішов своїм шляхом, не маючи слів, які б могли пояснити

Коли вона почала спускатися до вежі

Її безпека зараз турбує мене, її обставини винні

У мою найтемнішу годину