Viene y Va - Dante

Un día te pedí que te quedases a mi lado

Y tú respondiste que juntos hasta el final

Tú sabías de sobra que sería complicado

Pero fue mucho más duro porque no supiste estar

Sabes lo que duele no sentirte cuando quiero

Sabes que no hay nadie más que ocupe tu lugar

Sabes la de noches en las que te eché de menos

Porque no entendí tu juego de vernos para no hablar

Y qué más da, si casi siempre es así

Si ya se volvió rutina lo de no saber de ti

Apareces y te marchas a tu antojo

Y yo te miro de reojo sin saber ni qué decir

Intento hacer como que ya me da igual

Como que lo he superado, como que no voy a estar mal

Pero en verdad no sé a quién quiero engañar

Si necesito tu apoyo siempre para no fallar

Quiero ser, quien te acompañe cada instante

Para ver, como te vas haciendo grande

Pero yo sé, que de pronto querrás echarme

Y prometo cuidarte como lo nunca lo hice antes

Y volveré, a ser lo que no nos dijimos

No te haré, apartarte de mi camino

Ya me quedó claro que sin ti sería distinto

Y sé que si te marchas, me quedo solo y extinto

Tú me dabas fuerza si me hablabas al oído

Fue por tus consejos por los que ahora sigo

Y aunque no vas a entender en la vida lo que te digo

Yo no puedo ser si tú no quieres ser conmigo

Y otra vez vuelves a irte

Y otra vez, otra noche más

Me miras a los ojos, justo antes de despedirte

Y me dices fríamente que ya si eso volverás

¿Dónde estás?

Porque sin ti me siento solo

¿Dónde estás?

Porque siento que pierdo todo

¿Dónde estás?

Porque prometo ir a buscarte

Donde vayas, aunque no sepa ni como

Juro que me rompo cuando siento que me faltas

Pero duele el doble saber que a ti te da igual

Y aquí sigo solo, y escribiendo hasta las tantas

Recordando tantas veces que me volviste a fallar

Y hoy me siento esclavo de tu verso y tu poesía

De tu melodía y tu forma de caminar

Yo que siempre dije que solito me valía

Y si no eres tú quien me inspira, es dependencia emocional

No te vale todo mi arrepentimiento

Quieres más, por eso eres tan real

Yo ya sé de sobra que eres solo un sentimiento

Pero miento si aseguro que no eres fundamental

Llevo media vida acostumbrándome a tu ausencia

Y dándote las gracias por ser quien no me falló

No hay nada más bipolar que sentir tu presencia

Porque gracias a tu esencia, no he dejado de ser yo

Y no me arrepiento de las veces que estuve en mi habitación

Acojonado y desgastándome sobre algún texto, y no

No existe Javi si no es Dante quien le da fuerza y pasión

Y no hay unión que lo resiste si no existe inspiración

Así que inspírame, no seas quien me olvida

Si se gira, vira y mírame, sabes que en ti yo puse mi fe

Porque tú fuiste la rúbrica que dio vida a mi don

Inspiración, no me faltes, porque sin ti, yo no

Одного разу я попросив тебе залишитися зі мною

І ви відповідали на це разом до кінця

Ти добре знав, що це буде складно

Але це було набагато важче, бо ти не знав, як бути

Ти знаєш, як боляче не відчувати тебе, коли я цього хочу

Ти знаєш, що на твоє місце нема кого іншого

Ти знаєш ночі, коли я скучив за тобою

Тому що я не зрозумів вашої гри бачитися, щоб не розмовляти

І яке це має значення, якщо майже завжди так

Якщо не знати про вас вже стало рутиною

Ти приходиш і йдеш, як хочеш

І я дивлюся на тебе краєм ока, не знаючи, що сказати

Я намагаюся вдавати, що мені більше байдуже

Наче я це пережив, ніби я не стану поганим

Але я дійсно не знаю, кого я хочу обдурити

Якщо мені завжди потрібна ваша підтримка, щоб не підвести

Я хочу бути, який супроводжує тебе кожну мить

Бачити, як ти стаєш великим

Але я знаю, що раптом ти захочеш мене вигнати

І я обіцяю піклуватися про тебе, як ніколи раніше

І я повернуся, щоб бути тим, чим ми не сказали один одному

Я тебе не примушу, геть з мене з дороги

Мені вже було зрозуміло, що без тебе було б інакше

І я знаю, що якщо ти підеш, я залишусь один і вимер

Ти дав мені сили, якщо говорив мені на вухо

Саме завдяки вашій пораді я тепер дотримуюся

І хоча ти в житті не зрозумієш того, що я тобі кажу

Я не можу бути, якщо ти не хочеш бути зі мною

І знову ти йдеш геть

І знову, ще одна ніч

Ти дивишся мені в очі перед тим, як попрощатися

А ти мені холодно кажеш, що повернешся

Ти де?

Бо без тебе я почуваюся самотнім

Ти де?

Бо я відчуваю, що втрачаю все

Ти де?

Тому що я обіцяю піти знайти тебе

Куди б ти не пішов, навіть якщо ти навіть не знаєш як

Клянусь, я ламаю, коли відчуваю, що ти сумуєш за мною

Але вдвічі боляче знати, що тобі байдуже

А ось я ще одна, і пишу до тих пір, поки стільки

Згадуючи стільки разів, що ти знову мене підвела

І сьогодні я почуваюся рабом твого вірша і твоєї поезії

Про твою мелодію і твій спосіб ходьби

Я, який завжди говорив, що вартий того сам

І якщо не ти мене надихаєш, то емоційна залежність

Ти не вартий усього мого жалю

Ти хочеш більше, тому ти такий справжній

Я вже добре знаю, що ти лише відчуття

Але я брешу, якщо запевняю вас, що ви не принципові

Половину життя я звик до твоєї відсутності

І дякую тобі за те, що ти мене не підвів

Немає нічого більш біполярного, ніж відчувати свою присутність

Бо завдяки твоїй сутності я не перестав бути собою

І я не шкодую, що був у своїй кімнаті

Злякався і марнувався на якийсь текст, а ні

Хаві не існує, якщо не Данте дає йому силу і пристрасть

І немає такого союзу, який би йому протистояв, якщо немає натхнення

Тож надихай мене, не забувай мене

Якщо ти обернешся і подивишся на мене, ти знаєш, що я вірю в тебе

Тому що ти був тим підписом, який оживив мій подарунок

Натхнення, не пропусти мене, бо без тебе я б не був