Drömfångare - Daniel Adams-Ray, Organismen

Jag ropade lejon, och de trodde det var falskt larm

Som att leva drömmen bara var något abstrakt

Denna asfalt döljer ingen sandstrand

För det brinner och det ringer inga brandlarm

Tusen tårar, undanstoppade i bankfack

Bakom masken jag drunknade i på fastland

Det är svårt att fatta för någon som aldrig ramlat

Hur man hela tiden velat vara nåt annat

Såg din livstid utan att du sett en anstalt

Brusandes i tystnaden som på ett blandband

Jag ville trycka stopp, men vägen sakna anhalt

Världen var min canvas, jag färgade den nattsvart

Tills jag fattade att jag var som en lampknapp

Själ av pansar, redo att förvandlas

Fågel Fenix när jag reser mig ur askan

Hellre för nära solen än att tappa tron i en ankdamm

De säger att allt redan gjorts

Och trycker på autopilot

Med tiden blir vi pappfigurer

Brickor i ett sammelsurium

Men drömmarna vi har kan de aldrig ta

Drömmarna vi har kan de aldrig ta

Jag hade spik, men jag byggde ett slott

Jag fick en chans, jag har skrikit så mycket det gått

Jag var på glid, hela mitt liv blev ett stycke för kort

Jag var skit i princip, kunde inte lyckats med nåt

De säger att det inte finns någon vinnare i krig

Jag går ändå in i slag varenda dag för att vinna mitt krig

Checkar av att-göra-listan för att vinna mig tid

Dricker för att glömma problemen, och minnet förblir

Det här är livsverk, det är alltså värk av livet

När varenda liten cell i kroppen värker i dig

Vill slänga mig över ratten och vända bilen

Sjukt att ingen av er ens verkar märka skiten

Jag kan inte bli stoppad i samma form som er

När jag fattade det kändes det som om en bomb slog ner

Säg inte nånting mer.

Har mina drömmar i horisonten, ingen av oss vet hur långt

det är, de säger…

Я крикнув левів, і вони подумали, що це помилкова тривога

Ніби жити мрією було просто чимось абстрактним

Цей асфальт не приховує піщаного пляжу

Бо горить, а пожежна сигналізація не дзвонить

Тисяча сліз, прихованих у банківських сховищах

За маскою я потонув на материку

Це важко зрозуміти тому, хто ніколи не падав

Як ти завжди хотів бути кимось іншим

Побачив своє життя, не бачачи установи

Ревить у тиші, як на змішаній стрічці

Я хотів натиснути стоп, але на дорозі немає зупинки

Світ був моїм полотном, я розфарбувала його ніч у чорний колір

Поки я не зрозумів, що я схожий на кнопку лампи

Душа броні, готова до трансформації

Птах Фенікс, коли я встаю з попелу

Краще бути занадто близько до сонця, ніж втратити віру в качиний ставок

Кажуть, що все вже зроблено

І натисніть автопілот

З часом ми перетворюємося на картонні фігурки

Лотки в колекційному суріумі

Але вони ніколи не зможуть позбутися наших мрій

Мрії, які ми маємо, вони ніколи не зможуть прийняти

У мене були цвяхи, але я побудував замок

У мене був шанс, я кричав, скільки міг

Я послизнувся, все моє життя стало трохи коротким

Я був лайно в принципі, нічого не міг досягти

Кажуть, у війні немає переможця

Я все ще йду в бій щодня, щоб виграти війну

Перевіряю список справ, щоб виграти час

Випиває, щоб забути проблеми, а пам'ять залишиться

Це робота життя, це біль життя

Коли кожна клітина твого тіла болить у тобі

Хоче перекинути мене через кермо і повернути машину

Набридло, що ніхто з вас, здається, навіть не помічає цього лайна

Мене не можна зупинити в такому ж вигляді, як і ти

Коли я взяв його, було відчуття, ніби вибухнула бомба

Більше нічого не кажіть.

Нехай мої мрії на горизонті, ніхто з нас не знає, як далеко

тобто кажуть...