Summer Rain - Dan Bull

Open your little door

Step out into the downpour

Listen to the sound your

Listen to the sound your soul makes

As if it’s soulmates

With the ground

The rain falls down

The ground

The rain falls down

To the floor

The summer rain has come again

The pavement sizzles like drizzling lemonade

Oh, and the sunlight seems unlikely

To be on my cheeks for one fine evening

There’s nobody else around

Absence has a powerful sound

Blades of grass are fine enough to make a scalpel proud

Alka-seltzer sizzle drizzle pelts the ground

I can’t help myself but shout aloud

To tell the crowd

That while they’re out, I’m out of bounds

I could flee til my knees hurt

Feel the breeze in my t-shirt

But there’s so many aesthetically pleasing things here to see first

Flowers bob, nod and rattle

Under fat drops of rain as big as apples

And the street steams like a kettle, singing

Each bead a little a nettle, stinging

My skin in a million different places

Precipitation amidst the vegetation

The British air is changing

And sitting under parked cars there are kitties waiting

Watching me pace by

I stop and then say hi

Could never sing, but I sang though;

Dionysius

Air rang with the tang of a mango;

delicious

Living in a fictitious middle English mangrove, that’s been kissed

With the liquid sunshine that some find in Orlando

I hang under the jungle canopy

Catching an undiluted glimpse of clarity

Refracting through the prism imprisoning my sanity

For all the laws we’re living in anarchy

Causing wars, it’s giving me anomy

The rows of windows are frames inside a strange gallery

Of apathy

Inhabitants happily having tea

Warm water colours reality

Washes away the banality

My hair is getting wetter

The air is getting fresher

Before the storm I’m sure I could barely bear the pressure out

But it’s getting better now

It was one of those horribly hot days

The barometer’s ominous clock face

Was something Hieronymus Bosch paints

From Shropshire to Gloucester to Warwickshire

Forests of conifers congregate like choristers

And praise displays of flowers as a florist does

Knowledge buds and blooms in the soil

Olives crushed producing an oil

To lubricate the mind

Illuminate and shine

A human ray of light

Right through the rain tonight

It just might quite save a life

Відкрийте свою маленьку дверцята

Вийдіть на зливу

Слухайте свій звук

Слухайте звук, який видає ваша душа

Ніби це споріднені душі

З землею

Дощ падає

Земля

Дощ падає

На підлогу

Знову пішов літній дощ

Тротуар шипить, як лимонад

О, і сонячне світло здається малоймовірним

Бути на моїх щоках протягом одного прекрасного вечора

Поруч нікого немає

Відсутність має потужний звук

Травинки досить тонкі, щоб скальпель пишався

Алка-зельцерська мжичка шпурляє землю

Я не можу втриматися, але не кричу вголос

Щоб розповісти натовпу

Що поки вони поза межами, я поза межами

Я міг втекти, аж коліна боліли

Відчуй вітер у моїй футболці

Але тут є так багато естетично приємних речей, які побачити першими

Квіти качають, кивають і брязкають

Під жирними краплями дощу, великими, як яблука

А вулиця парить, як чайник, співає

Кожна кулька трохи кропиви, пекуча

Моя шкіра в мільйони різних місць

Опади серед рослинності

Британське повітря змінюється

А під припаркованими машинами сидять кошенята чекають

Дивлячись, як я проходжу повз

Я зупиняюся, а потім вітаю

Ніколи не міг співати, але я співав;

Діонісій

Повітря дзвеніло присмаком манго;

смачно

Живучи у вигаданому середньоанглійському мангровому зарості, його цілували

З рідким сонячним світлом, яке деякі знаходять в Орландо

Я вишу під навісом джунглів

Уловити нерозбавлену проблиск ясності

Заломлюючись крізь призму, ув’язнюючи мій розсудливість

Попри всі закони, ми живемо в анархії

Викликаючи війни, це дає мені аномію

Рядки вікон — це рамки всередині дивної галереї

Від апатії

Мешканці із задоволенням п'ють чай

Реальність теплих водних кольорів

Змиває банальність

Моє волосся стає вологим

Повітря стає свіжішим

Я впевнений, що до бурі ледве витримав тиск

Але зараз стає краще

Це був один із тих жахливо спекотних днів

Зловісний циферблат барометра

Було щось, що малює Ієронім Босх

Від Шропшира до Глостера до Ворікшира

Хвойні ліси збираються, як хористи

І хваліть показ квітів, як це робить флорист

Знання розпускаються й цвітуть у ґрунті

Оливки подрібнені, щоб отримати олію

Щоб змастити розум

Освітлюйте і сяйте

Людський промінь світла

Сьогодні вночі прямо через дощ

Це може врятувати життя