St. Ebbs - Dan Bull

Tell me — do you believe in fate?

Do you believe that we each have a fee to pay

And a leaving date with no hope to deviate

That our breathing rate ceases when we reach this age?

Where do we go when we leave this place?

Is it nowhere where nobody can see your face?

There’s no need to kneel on your knees and pray

Cos seasons change so it may be today

Looking back on the one life I’ve had on this Earth

This planet, this world, I sit back and I ponder

I have become fond of the fact I’ve lasted this long

Though in the past I’ve done wrong and my battery’s gone

Will things be any different here after I’m gone?

Will anybody listen to my tracks or my songs?

You’re asking the wrong chap I know as much as you

So I’m just confusing matters but it has to be done

It’s a factor in all the planet’s mass populace

That we’re asking for knowledge but lack what we want

There’s certain facts that we won’t actually know

We lack the composure to relax and just focus on absolute calm

And that can do harm so we have to succumb

To the fact that after we’re gone we’re transmitted back to the cosmos

And after the storm the pattern goes on

So you have to be strong, cos that’s where you belong

But I want you to see what it’s like to be me

And I want you to remember me

I want to be remembered when I enter into heaven

The day I die then greater than September the eleventh

But then again when in the history of men

Has there ever been an event that we never will forget

Eventually everything tends to irrelevance

'Til we’re left with an ebb that can never be filled

Everything built inevitably will

Descend into a stillness until the end of the world

Seasons will change

Empires will fall

Don’t panic, our planet’s to vanish

You’ve had a few chances and now it is happening

Man, he has managed to damage the planet

So bad that it cannot be fixed

But the bigger the bomb, the quicker we’re gone

So I quicken my rhythm and finish the song

I sit in the dark and picture a part

Of my heart but it’s hard cos I ripped it apart

Split into half with all of our smarts

Sick of the starkness but I can’t start

On a mission to start building an ark

Filled with the spark of a star that is dear to my heart

And here I depart

Скажи мені — ти віриш у долю?

Ви вважаєте, що кожен із нас має сплатити комісію

І дата відходу без надії відхилятися

Що наше дихання припиняється, коли ми досягнемо цього віку?

Куди ми  йдемо, виходячи з цього місця?

Це ніде, де ніхто не може побачити твоє обличчя?

Немає необхідності стати на коліна й молитися

Оскільки пори року змінюються, так може бути сьогодні

Озираючись назад на одне життя, яке я мав на цій Землі

Цю планету, цей світ, я сидю й роздумую

Мені сподобався той факт, що я протримався так довго

Хоча в минулому я робив не так, і моя батарея розрядилася

Чи зміниться тут після мене?

Хтось послухає мої треки чи мої пісні?

Ти питаєш не того хлопця, якого я знаю стільки ж, як і ти

Тому я просто плутаю речі, але це потрібно зробити

Це фактор в всего масового населення планети

Що ми просимо знань, але не маємо того, чого хочемо

Є певні факти, які ми насправді не знаємо

Нам не вистачає самовладання, щоб розслабитися й просто зосередитися на абсолютному спокої

І це може завдати шкоди, тому ми повинні піддатися

До тему, що після того, як ми пішли, ми перенесені назад у космос

І після грози картина продовжується

Тож ви повинні бути сильним, адже це те, де ви належите

Але я хочу, щоб ви бачили, як це бути мною

І я хочу, щоб ви мене пам’ятали

Я хочу, щоб мене пам’ятали, коли я потраплю на небо

День, коли я помру, більше, ніж одинадцяте вересня

Але знову ж таки, коли в історії чоловіків

Чи була колись подія, яку ми ніколи не забудемо

Згодом усе стає нерелевантним

Поки ми не залишимося з відливом, який ніколи не можна заповнити

Все побудоване неминуче буде

Спустіться в тишу до кінця світу

Пори року зміняться

Імперії впадуть

Не панікуйте, наша планета зникне

У вас було кілька шансів, і тепер це стається

Чоловіче, він зумів пошкодити планету

Настільки погано, що це не можна виправити

Але чим більша бомба, тим швидше ми зникнемо

Тому я прискорюю ритм і закінчую пісню

Я сиджу у темряві й уявляю частину

Моє серце, але це важко, бо я розірвав його на частини

Розділіть навпіл за допомогою всієї нашої розумності

Набридло суворості, але я не можу почати

На місію почати будувати ковчег

Наповнений іскрою зірки, яка дорога моєму серцю

І ось я вилітаю