Nous sommes tous morts à vingt ans - Dalida

Nous sommes tous morts à vingt ans

En effeuillant la fleur de l'âge

Pendus à l’arbre du printemps

Dans le plus beau des paysages

La terre tourne pour les enfants

Ceux qui grandissent tant pis pour eux

Il vont grossir le régiment

Des fonctionnaires de l’ennuyeux

Avec des jours qui se ressemblent

Des habitudes et des grimaces

Et des migraines des mains qui tremblent

De ride en ride de glace en glace

Nous sommes tous morts à vingt ans

En effeuillant la fleur malade

D’un idéale agonisant

Au printemps d’une barricade

Moi qui déteste tant la guerre

Il m’arrive parfois d’envier

L’enfant mort pour un coin de terre

Sans avoir le temps de crier

Sans voir la tristesse sourire

Sans écouter l’oiseau mentir

Vingt ans c’est pour apprendre à vivre

Le reste pour apprendre à mourir

Nous sommes tous morts à vingt ans

En effeuillant la fleur du rêve

Dans une gare ou sur un banc

Ou le premier amour s’achève

Pourquoi prolonger sa jeunesse

Pourquoi jouer à être encore

L’amour est mort et la tendresse

Se suicider de corps en corps

Nous sommes tous des revenants

D’un certain sexe d’un certain âge

Avec des mots pour sentiments

Avec des masques pour visages

Nous sommes tous morts à vingt ans

En effeuillant la fleur de l'âge

Pendus à l’arbre du printemps

Dans le plus beau des paysages

La la la la la la la la

La la li la la la la la la

La la li la la la la la…

Nous sommes tous morts à vingt ans

Ми всі померли в двадцять

Позбавивши розквіту життя

Звисає з весняного дерева

У найкрасивіших краєвидах

Земля обертається для дітей

Ті, хто виростають, шкода їм

Вони розбухнуть полк

Нудні чиновники

З схожими днями

Звички і гримаси

І головні болі від рукостискань

Від їзди до їзди від льоду до льоду

Ми всі померли в двадцять

Облистання хворої квітки

Про вмираючий ідеал

Навесні барикада

Я, який так ненавидить війну

Іноді заздрю

Дитина, яка загинула за шматок землі

Не встигнувши кричати

Не бачачи усмішки смутку

Не слухаючи лежачого птаха

Двадцять років – це навчитися жити

Решта вчитися вмирати

Ми всі померли в двадцять

Розпускати квітку мрії

На станції чи на лавці

Де закінчується перше кохання

Навіщо продовжувати молодість

Навіщо грати в нерухомість

Любов мертва і ніжність

Вчинити самогубство від тіла до тіла

Ми всі привиди

Певної статі, певного віку

Зі словами для почуттів

З масками для обличчя

Ми всі померли в двадцять

Позбавивши розквіту життя

Звисає з весняного дерева

У найкрасивіших краєвидах

Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла

Ла-ла-лі-ла-ла-ла-ла-ла-ла

Ла-ла-лі-ла-ла-ла-ла-ла…

Ми всі померли в двадцять