Le petit bonheur - Dalida

C’est un petit bonheur

Que j’avais ramassé

Il était tout en pleurs

Sur le bord d’un fossé

Quand il m’a vu passer

Il s’est mis à crier

«Madame, ramassez-moi!»

«Chez vous, amenez-moi»

Mes frères m’ont oublié

Je suis tombé, je suis malade

Si vous n’me cueuillez point

Je vais mourir, quelle ballade

Je me ferai petit, tendre et soumis

Je vous le jure

Madame, je vous en prie

Délivrez-moi de ma torture

J’ai pris le p’tit bonheur

L’ai mis sous mes haillons

J’ai dit faut pas qu’il meurt

Viens-t-en dans ma maison

Alors le p’tit bonheur

A fait sa guérison

Sur le bord de mon coeur

Y’avait une chanson

Mes jours, mes nuits, mes peines

Mes veilles, mon mal, tout fut oublié

Ma vie de désoeuvré(e)

J’avais le goût d’la r’commencer

Quand il pleuvait dehors

Ou qu’mes amis amis m’faisaient des peines

J’prenais mon p’ti bonheur et j’lui disais

C’est toi que j’aime

Mon bonheur a fleuri

Il a fait des bourgeons

C'était le paradis

Ca s’voyait sur mon front

Or un matin joli

Que je sifflais ce refrain

Mon bonheur est parti

Sans me donner la main

J’eus beau le supplier, le cajoler, lui faire des scènes

Lui montrer le grand trou qu’il me faisait au fond du coeur

Il s’en allait toujours la tête haute, sans joie sans haine

Comme s’il ne pouvait plus voir le soleil dans ma demeure

J’ai bien pensé mourir

De chagrin et d’ennui

J’avais cessé de rire

C'était toujours la nuit

Il me restait l’oubli

Il me restait l’mépris

Enfin que j’me suis dit

Il me reste la vie

J’ai repris mon bâton, mes feuilles, mes veilles et mes bagages

Et je bats la semelle dans des pays de malheureux

Aujourd’hui quand je pars à l’aventure et en voyage

Je fais un grand détour ou bien je me ferme les yeux

Je fais un grand détour ou bien je me ferme les yeux

Це маленьке щастя

що я підняв

Він був весь у сльозах

На краю рову

Коли він побачив, що я проходив

Він почав кричати

«Пані, заберіть мене!»

«Додому, візьми мене»

Мої брати забули мене

Я впала, мені погано

Якщо ти мене не забереш

Я помру, яка балада

Я зроблю себе маленьким, ніжним і покірним

клянусь тобі

Пані, будь ласка

Визволи мене від моїх мук

Я взяв маленьке щастя

Я поклав його під свої ганчірки

Я сказав, що він не повинен померти

Прийти в мій будинок

Тож маленьке щастя

Одужав

На краю мого серця

була пісня

Мої дні, мої ночі, мої печалі

Мої чування, мій біль, усе було забуто

Моє бездіяльне життя

Мені хотілося почати це знову

Коли надворі йшов дощ

Або що мої друзі друзі завдали мені болю

Я взяв своє маленьке щастя і сказав йому

Це тебе я люблю

Моє щастя зацвіло

Він зробив бутони

Це був рай

Це було видно на моєму лобі

Або гарний ранок

Що я насвистував цей приспів

Зникло моє щастя

Не потиснувши мені руку

Скільки б я його не благав, умовляв, влаштовував з ним сцени

Покажи йому велику діру, яку він зробив у моєму серці

Він завжди йшов з високо піднятою головою, без радості без ненависті

Ніби він більше не бачить сонця в моєму домі

Я думав про смерть

Від горя і нудьги

Я перестав сміятися

Завжди була ніч

Я залишився в забутті

Я залишився з презирством

Нарешті я сказав собі

У мене залишилося життя

Я забрав назад свій посох, листя, вігілі та багаж

І я бив підошву в країнах нещасних

Сьогодні, коли я займаюся пригодами та подорожую

Я роблю великий обхід або закриваю очі

Я роблю великий обхід або закриваю очі