Маленький - Дайте танк (!)

Я снова маленький, солнце яркое,

Мама опять сильнее всех в мире,

Я снова боюсь собак и оставаться один в квартире,

А деревья такие большие,

Незнакомые плохие слова;

"Поиграем в прятки?"

Мне, как раньше, по пояс трава.

Это я не достаю до пола ногами или пол до моих ног не достаёт?

Те, кого я считал врагами,

Просто делают мёд, просто делают мёд...

Это я, только дети трясут головами - не узнали меня, говорят, что не смогут помочь;

Я стал сильнее, и теперь я не лягу к маме,

Но чудовища не пришли - я прождал их целую ночь.

Я ещё не разучился радоваться,

Рисую осколками кирпичей,

В резиновых сапогах не страшно мерить весной ногами ручей,

Красные яблоки падают вниз, когда ветер сильнее дует;

"Тише, меня зовут есть!"

Я не голоден, но никого не волнует.

Я не достаю до пола ногами или пол до моих ног не достаёт?

Те, кого я считал врагами,

Просто делают мёд, просто делают мёд...

Это я, только дети трясут головами - не узнали меня, говорят, что не смогут помочь;

Я стал сильнее, и теперь я не лягу к маме,

Но чудовища не пришли - я прождал их целую ночь.

Снова зима, меня везут на санках,

Снеговик до утра подождёт,

А дома тепло и пахнет ёлкой,

В клубок свернулся кот;

Вот моё отражение в шаре,

Гирлянда мигает цветными огнями,

Я сижу на скрипучем стуле и не достаю до пола ногами.

Я не достаю до пола ногами или пол до моих ног не достаёт?

Те, кого я считал врагами,

Просто делают мёд, просто делают мёд...

Это я, только дети трясут головами - не узнали меня, говорят, что не смогут помочь;

Я стал сильнее и теперь я не лягу к маме,

Но чудовища не пришли - я прождал их целую ночь.

Я знову маленький, яскраве сонце,

Мама знову сильніша за всіх у світі,

Я знову боюся собак і залишатися один у квартирі,

А дерева такі великі,

Незнайомі погані слова;

"Пограємо у хованки?"

Мені, як раніше, до пояса трава.

Це я не дістаю до підлоги ногами чи підлогу до моїх ніг не дістає?

Ті, кого я вважав ворогами,

Просто роблять мед, просто роблять мед.

Це я, тільки діти трясуть головами – не впізнали мене, кажуть, що не зможуть допомогти;

Я став сильнішим, і тепер я не ляжу до мами,

Але чудовиська не прийшли - я чекав їх цілу ніч.

Я ще не розучився радіти,

Малюю осколками цегли,

У гумових чоботях не страшно міряти навесні ногами струмок,

Червоні яблука падають униз, коли вітер дужче дме;

"Тихіше, мене звуть їсти!"

Я не голодний, але нікого не хвилює.

Я не дістаю до підлоги ногами чи підлогу до моїх ніг не дістає?

Ті, кого я вважав ворогами,

Просто роблять мед, просто роблять мед.

Це я, тільки діти трясуть головами – не впізнали мене, кажуть, що не зможуть допомогти;

Я став сильнішим, і тепер я не ляжу до мами,

Але чудовиська не прийшли - я чекав їх цілу ніч.

Знову зима, мене везуть на санчатах,

Сніговик до ранку зачекає,

А вдома тепло і пахне ялинкою,

У клубок згорнувся кіт;

Ось моє відображення у кулі,

Гірлянда блимає кольоровими вогнями,

Я сиджу на скрипучому стільці і не дістаю до підлоги ногами.

Я не дістаю до підлоги ногами чи підлогу до моїх ніг не дістає?

Ті, кого я вважав ворогами,

Просто роблять мед, просто роблять мед.

Це я, тільки діти трясуть головами – не впізнали мене, кажуть, що не зможуть допомогти;

Я став сильнішим і тепер я не ляжу до мами,

Але чудовиська не прийшли - я чекав їх цілу ніч.