Стокгольмский синдром - Дайте два

Льётся отрава через оправы

В новом прочтении старая драма

Лента посла, как пулеметная лента

Это точность прицела, на пафос момента

Страшно тебе?

А мне здесь как дома

Не захлебнись своим стокгольмским синдромом

Кому война, кому мать родна

Или вон беги, или пей до дна

Мне пришили тонну страшных историй

Я их даже не пытаюсь оспорить

И пусть говорят, будто видели, как это было

Всех, кому пока еще интересно

Завтра мертвыми найдут у подъездов,

А спишут опять на инфаркты и местное быдло

Пока не упадешь, не встанешь

И только встав, научишься не падать

На выдуманном поле брани

Ты с одной стороны, я с другой, мы рядом

Мысли холодные, кофе горячий

Врут они все в новостных передачах

Страх убивает оставшийся разум

Стокгольмский синдром — это слишком заразно

Надо бы подальше спрятать все факты

В том числе и эту пьесу в пол-акта

Не все из героев которой дойдут до финала

Есть задача, значит будет решение

Напрягу больное воображение

Я думаю, я существую, а это не мало

Пока не упадешь, не встанешь

И только встав, научишься не падать

На выдуманном поле брани

Ты с одной стороны, я с другой, мы рядом

Мы рядом

Права на ошибку нет, будут травмы

Подходи, придется драться на равных

Ни шагу назад, все равно, я препятствий не вижу

Я могу поставить против М-200

Только веру, мудрость и равновесие

Пусть шансы ничтожно малы, но я попробую выжить

Пока не упадешь, не встанешь

И только встав, научишься не падать

На выдуманном поле брани

Ты с одной стороны, я с другой, мы рядом

Пока не упадешь, не встанешь

И только встав, научишься не падать

На выдуманном поле брани

Ты с одной стороны, я с другой, мы рядом

Льється отрута через оправи

У новому прочитанні стара драма

Стрічка посла, як кулеметна стрічка

Це точність прицілу, на пафос моменту

Страшно тобі?

А мені тут як удома

Не захлинись своїм стокгольмським синдромом

Кому війна, кому мати рідна

Або он біжи, або пий до дна

Мені пришили тонну страшних історій

Я их навіть не намагаюсь оскаржити

І нехай кажуть, ніби бачили, як це було

Усіх, кому поки що цікаво

Завтра мертвими знайдуть біля під'їздів,

А спішуть знову на інфаркти та місцевий бидло

Поки не впадеш, не встанеш

І тільки вставши, навчишся не падати

На вигаданому полі лайки

Ти з одного боку, я з іншого, ми поруч

Думки холодні, кава гаряча

Брешуть вони всі в новинних передачах

Страх вбиває розум, що залишився.

Стокгольмський синдром - це занадто заразно

Треба подалі сховати всі факти

У тому числі і цю п'єсу в півакта

Не всі з героїв якої дійдуть до фіналу

Є завдання, отже буде вирішення

Напруж хвора уява

Я думаю, я існую, а це не мало

Поки не впадеш, не встанеш

І тільки вставши, навчишся не падати

На вигаданому полі лайки

Ти з одного боку, я з іншого, ми поруч

Ми поряд

Права на помилку немає, будуть травми

Підходь, доведеться битися на рівних

Ні кроку тому, все одно, я перешкод не бачу

Я можу поставити проти М-200

Тільки віру, мудрість і рівновагу

Нехай шанси мізерно малі, але я спробую вижити

Поки не впадеш, не встанеш

І тільки вставши, навчишся не падати

На вигаданому полі лайки

Ти з одного боку, я з іншого, ми поруч

Поки не впадеш, не встанеш

І тільки вставши, навчишся не падати

На вигаданому полі лайки

Ти з одного боку, я з іншого, ми поруч