Rien ne change - Dahlia

Guérir de ce qui nous pèse, lève les bras au ciel: le dépit

Comme un merci qui reste en suspens tout bouge toujours mais rien ne change

Rien qui puisse faire espérer crisper les phalanges

Et même cette oubli, si difficile à trouver à chercher, plus loin,

plus loin encore

Restes un peu, restes un peu on est mieux à deux

Montre moi ta force, montre moi que même sans colère on peut dire non à tout

Et réduire au silence pour renvoyer à tous leur non croyance

Affligés de ce qui semble être un grand dégoût

Un poids qui pèse encore

Regardes nos souvenirs des contraintes, des virements de bord

Des marches lentes au milieu des abîmes qu on avance

Et savoir tout prévoir, rien ne reste ici

Tout se dit rien ne s écrit on reste pris des ennuis qui martèlent au corps

Et même si je perds tout ce qui me pousse à aller de l avant

Si je perds tout ce qu on m a appris reconstruire, recoller, redessiner mes

traits

Etre enfin responsable de qui je suis

Une figure d homme qui rit dont rien n efface le rire

Des paroles ambiguës mais rien qui puisse guérir

Un temps qui traîne encore

Plus rien ne nous anime on nous retient par la peur

Qu on se serve de nos doutes pour ne plus rien comprendre

Qu on s oublie dans nos rêves toujours gonflés de fuite

Que l histoire se répète infinie et glacée

Que s abrégent les idées, les pensées, tout en acte, ne plus en parler

Que les forces s amoncellent, que les mimes se réveillent

Les muets, les fous, les symboles et nous

Le pouvoir qu on nous laisse, que tout cesse

Briser enfin le cercle

Au milieu des estimes des couleurs de vanité

Métronome de puissance le même retour

On revoit toujours les mêmes lieux, les mêmes craintes, les mêmes corps

Pour tout bousculer changer l ordre des choses, rien ne change

Et se figer avec

Зцілюючись від того, що нас обтяжує, підійми до неба руки: на зло

Як очікування подяки, все ще рухається, але нічого не змінюється

Нічого, що може дати надію, щоб напружити суглоби пальців

І навіть це забуття, яке так важко знайти, шукати далі,

навіть далі

Залишся трішки, побудь трошки, нам краще разом

Покажи мені свою силу, покажи мені, що навіть без гніву ти можеш сказати «ні» всьому

І тиша, щоб повернути всім їх невір'я

Уражений тим, що здається великою огидою

Гиря, яка все ще важить

Подивіться на наші спогади про обмежувачі, прихватки

Повільними кроками посередині прірви, якими ми просуваємося

А вміючи все передбачити, тут нічого не залишається

Все сказано, нічого не написано, ми залишаємося в біді, яка б’є тіло

І навіть якщо я втрачу все, що мене тримає

Якщо я втрачу все, чого мене вчили, перебудуйте, склейте, перемалюйте своє

особливості

Нарешті відповідати за те, ким я є

Фігурка людини, що сміється, чий сміх неможливо стерти

Неоднозначна лірика, але нічого, що може вилікувати

Час, який все ще тягнеться

Нами більше ніщо не керує, нас стримує страх

Давайте використовувати свої сумніви, щоб більше нічого не зрозуміти

Що ми забуваємо себе у своїх мріях, завжди опухлих від польоту

Нехай історія повторюється нескінченно і застигло

Скоротіть ідеї, думки, все в дії, більше не говорите

Хай сили накопичуються, хай міми прокидаються

Німі, дурні, символи і ми

Сила залишилася нам, нехай все закінчиться

Нарешті розірвати коло

Серед поваги кольори марнославства

Потужність метронома така ж назад

Ми завжди бачимо ті самі місця, ті самі страхи, ті самі тіла

Щоб розхитати речі, змінити порядок речей, нічого не змінюється

І заморозити с