Braises - Dahlia

Viens approche un peu, que je les voies, ces cicatrices comme un remords

Un peu de temps, un peu de pertes qu on lâche

Entendre une scie qu on laisse trancher, une douleur vive, croyant qu elle dort

Mais rien qu on ose affronter, rien entendre

Une volonté bien mise à nue, une plaie qu on panse encore

Un sort qui s insinue, des braises qu on porte encore

Saigne encore cette encre par tous les pores, que l on écrive comment on cède

Comment plus rien ne nous repose, comment on erre

S aider de nos cris pour s écorcher que seuls nos voix s entendent

De tous ces bruits, plus rien d audible, nous insensibles?

Une volonté bien mise à nue, une plaie qu on panse encore

Un sort qui s insinue, des braises qu on porte encore

On tient des braises, des boules d épines, rien a saisir que l eau qui coule

On ne retient rien de ce qu on nous dit, que les mensonges

Comme tout se fane, comme tout se crispe, comme tout s attise

Aux yeux du monde on est toujours de glace, toujours une tombe

Une volonté bien mise à nue, une plaie qu on panse encore

Un sort qui s insinue, des braises qu on porte encore

Souhaites que l on se blesse, que l on souligne de couleur noire

Ces mots qui nous retiennent

Et puisque l on se sert de jeux qui brillent, de mots qui coupent comme des

lames

Que sur nos têtes le doute s évapore

Une volonté bien mise à nue, une plaie qu on panse encore

Un sort qui s insinue, des braises qu on porte encore

Підійди трохи ближче, дай мені побачити їх шрами, як розкаяння

Трохи часу, трохи втрати, які ми випустили

Почути, як пилку залишають різати, різкий біль, думати, що вона спить

Але ми нічого не сміємо зустріти, нічого не чути

Воля добре оголена, рана ще загоюється

Заклинання підкрадається, вугілля ми все ще носимо

Знову випустіть це чорнило з кожної пори, давайте напишемо, як ми витримуємо

Як ніщо нам не спочиває, як ми блукаємо

Використовуйте наші крики, щоб подряпати, щоб чути тільки наші голоси

З усіх цих шумів нічого не чутніше, ми нечутливі?

Воля добре оголена, рана ще загоюється

Заклинання підкрадається, вугілля ми все ще носимо

Ми тримаємо вугілля, тернові клубки, за що не можна вхопитися, окрім текучої води

Ми не пам'ятаємо нічого, що нам сказали, лише брехня

Як усе тьмяніє, як усе напружується, як усе ворушиться

В очах світу ми ще лід, ще могила

Воля добре оголена, рана ще загоюється

Заклинання підкрадається, вугілля ми все ще носимо

Бажаємо, щоб ми завдавали собі болю, щоб підкреслювали чорним кольором

Ці слова, які нас стримують

А оскільки ми використовуємо ігри, які сяють, слова, які ріжуть, подобаються

леза

Що на наших головах розвіюється сумнів

Воля добре оголена, рана ще загоюється

Заклинання підкрадається, вугілля ми все ще носимо