Jure-le - Dadju

J’suis rentré tard en tac au tac, j’suis parti dodo

Six heures du mat' on m’réveille mais c’est pas la lice-po

Madame me guette de haut en bas, ça sent les blèmes-pro

Ça sent la merde, dans sa main droite y avait mon bigo

«Jure-le, jure-le, tu la connais pas» et «Jure-le, jure-le, tu la connais pas»

J’ai fais le maximum pour retourner son cerveau, mais tout c’que j’lui dis:

ça rentre et ça sort

Et «Jure-le, jure-le, tu la connais pas» et «Jure-le, jure-le»

«Jure-le, jure-le, tu la connais pas, jure-le, jure-le»

«Jure-le, jure-le, tu la connais pas, jure-le, jure-le»

«Jure-le, jure-le, tu la connais pas, jure-le, jure-le»

Elle est dans l’monologue, elle s’met à parler solo

Elle m’pose cette question sans réponse, elle m’voit en mytho

Entre les insultes et les talons qui volent à gogo

J’sais plus quoi faire à part attendre qu’elle baisse le niveau

«Jure-le, jure-le, tu la connais pas» et «Jure-le, jure-le, tu la connais pas»

Une heure après, j’la vois fatiguée, c’est pas trop tôt mais tout c’que j’lui

dis: ça rentre et ça sort

Et «Jure-le, jure-le, tu la connais pas» et «Jure-le, jure-le»

«Jure-le, jure-le, tu la connais pas, jure-le, jure-le»

«Jure-le, jure-le, tu la connais pas, jure-le, jure-le»

«Jure-le, jure-le, tu la connais pas, jure-le, jure-le»

Elle me dit: «Dis-moi la vérité et j’arriverai peut-être à te pardonner»

Et j’me dis que si je dis la vérité, elle m’le ressortira dans quelques années

On va rester ici de midi jusqu'à minuit, si j’la laisse partir voir ses copines,

je suis un homme cuit

Trop d'émotions, dans sa tête c’est sûrement le grand huit

Elle passe de «Je t’aime» à «J'sais pas pourquoi j’t’ai dis: oui»

Et «Jure-le, jure-le, tu la connais pas» et «Jure-le, jure-le»

«Jure-le, jure-le, tu la connais pas, jure-le, jure-le»

«Jure-le, jure-le, tu la connais pas, jure-le, jure-le»

«Jure-le, jure-le, tu la connais pas, jure-le, jure-le»

Mmh, au bout du compte, j’ai fini par me noyer

Les yeux vers le ciel à m’demander: «Qui m’a envoyé ?»

Au bout du compte, j’ai fini par me noyer

Les yeux vers le ciel à m’demander: «Qui m’a envoyé ?», yeah

Malgré ça, j’vais nié encore et encore

C’est pour te retenir, hin, oh oh ah

Прийшов додому пізно в tac au tac, пішов спати

О шостій ранку мене будять, але це не вошивість

Мадам дивиться на мене зверху вниз, це пахне проблемами-профі

Пахне лайном, в його правій руці було моє біго

«Клянися, клянися, ти її не знаєш» і «Клянися, клянися, ти її не знаєш»

Я зробив усе можливе, щоб повернути йому розум, але все, що я йому кажу:

воно входить і виходить

І "Клянися, клянися, ти її не знаєш" і "Клянися, клянися"

«Клянися, клянися, ти її не знаєш, клянися, клянися»

«Клянися, клянися, ти її не знаєш, клянися, клянися»

«Клянися, клянися, ти її не знаєш, клянися, клянися»

Вона в монолозі, починає говорити соло

Вона ставить мені це питання без відповіді, вона бачить мене в міфі

Між образами та підборами, що летять удосталь

Я не знаю, що робити, крім як чекати, поки вона знизить рівень

«Клянися, клянися, ти її не знаєш» і «Клянися, клянися, ти її не знаєш»

Через годину я бачу її втомленою, ще не рано, але все, що я хочу

сказати: входить і виходить

І "Клянися, клянися, ти її не знаєш" і "Клянися, клянися"

«Клянися, клянися, ти її не знаєш, клянися, клянися»

«Клянися, клянися, ти її не знаєш, клянися, клянися»

«Клянися, клянися, ти її не знаєш, клянися, клянися»

Вона сказала: "Скажи мені правду, і, можливо, я пробачу тебе"

І я кажу собі, що якщо я скажу правду, це нагадає мені через кілька років

Ми залишимося тут з полудня до півночі, якщо я відпущу її відвідати друзів,

Я запечений чоловік

Занадто багато емоцій, в голові, мабуть, підсклянник

Вона переходить від "Я люблю тебе" до "Я не знаю, чому я сказала тобі: так"

І "Клянися, клянися, ти її не знаєш" і "Клянися, клянися"

«Клянися, клянися, ти її не знаєш, клянися, клянися»

«Клянися, клянися, ти її не знаєш, клянися, клянися»

«Клянися, клянися, ти її не знаєш, клянися, клянися»

Ммм, зрештою я втопився

Очі в небо дивуються: "Хто послав мене?"

Зрештою я потонув

Очі в небо дивуються: «Хто мене послав?», так

Незважаючи на це, я буду заперечувати знову і знову

Це щоб стримати тебе, хін, ой ой ах