Endless Cemetary - Cryptopsy

Beneath a shawl of midnight silence

A howling blackness

Where all is remade in necromorphosis

Asleep in human remains

Worn from the stones

Elegiac words

Recounting hopes

And forgotten lives

For beneath them lies

The dust of humans

The dust of dreams

The dust…

A coach drawn by the blackest steeds

As befits those who’ve passed from life

Will bring you to where swarm the specters

Of man’s best-loved funerals

The laws of flesh are here repealed:

Vigor mortis is now on the way

So count the black beads of your sorrow

While you stammer your frightened prayers

Readjust your vision, see the warp in the shadows…

There’s something wrong with the dark:

Something that thrives on wretchedness and sorrow

And makes the darkness crawl

Rain-swelled clouds

Blot out the sun

Damned nor’easter

Chilling the dark

Branches, sticks

Thistles, thorns

Feathers, fur

Mud and bones…

Dying ground

A lifeless thing of earthen heath

Seeing soil from beneath

Knows the need to summon flesh

To its maw

Cold blue lips frame (a) yard-wide grin

That calls to flesh, to let it in

And thus indulge its yearning

Come the unDawn

Roam the endless cemetery of what once was

(where) the Allfeeling is never truly gone

Під шаллю опівнічної тиші

Виюча чорнота

Де все перероблено в некроморфоз

Спить у людських останках

Зношені з каменів

Елегійні слова

Перерахування надій

І забуті життя

Бо під ними лежить

Людський пил

Пил мрії

пил…

Карета, запряжена найчорнішими конями

Як годиться тим, хто пішов із життя

Приведе вас туди, де кишать привиди

З найулюбленіших похоронів людей

Закони плоті тут скасовані:

Vigor mortis зараз на шляху

Тож рахуйте чорні намистини свого смутку

Поки ти заїкаєш свої перелякані молитви

Налаштуйте свій зір, подивіться на викривлення в тіні…

З темрявою щось не так:

Щось, що процвітає на бідності й печалі

І змушує темряву повзти

Набухли дощем хмари

Затушуйте сонце

Проклятий ні Великдень

Охолодження темряви

Гілки, палички

Будяки, терен

Пір'я, хутро

Бруд і кістки…

Вмираюча земля

Нежива річ із землі

Бачити ґрунт знизу

Знає потребу закликати плоть

До її пащі

Холодно-блакитні губи обрамляють (а) усмішку на весь двір

Це закликає до плоті, впустити її

І таким чином задовольнити її тугу

Прийде несвітанок

Бродьте по нескінченному цвинтарю того, що колись було

(де) Всепочуття ніколи не зникає