In die Nacht hinein - Craving

Wenn Himmel erleuchten und wenn Regen fällt

Und im Schlage des Donners die Stille vergällt

Wenn die Bäume sich biegen, Ihr Kommen bezeugen

Und sich vor der Königin Gaia verbeugen

Der Regen, er setzt der Dürre ein Ende

Er stillt den Durst der trockenen Erde

Und fortgespült wird was kein Leben mehr birgt

Was Gaia erneuert, was Feuer verschlingt

Wenn Wasser und rasender Wind sich vereinen

Der Donner erscheint und die Himmel sich teilen

Und Luft zwischen Wolken und Erde nicht trennt

Was Gaia gebietet und Feuer verbrennt

Blitze erhellen den Himmel, so wütet der Donner im Elysium

Die Berge erwidern, ihr Echo erschallt, die Zeit ist gekommen, seid besser

bereit!

Was hält, steht still, was kann, das rennt

Der stärkste weilt, der Rest verbrennt

Was dieses überlebt, das bleibt

Was nicht, wird Flamme einverleibt

Das Wetter ruht nicht, immerfort

Tanzt es im Wirbelwinde

Und fegt, was sich nicht hält, hinfort

Was laufen kann: verschwinde!

Blitze erhellen den Himmel, so wütet der Donner im Elysium

Die Berge erwidern, ihr Echo erschallt, die Zeit ist gekommen, seid besser

bereit!

So schreit sie in die Nacht hinein, so laut und doch voll Wärme

Die Welt erbebt im lauten Knall, dem Schrei von Mutter Erde

Ein Lichtstrahl teilt die Nacht entzwei, wenn Baum und Blatt erzittern

Vor dem, der flüchtig nur enthüllt, die Schönheit weißer Lippen

Nur in diesem tosend Sturm

Ist Gaia wie Sie niemand sah

Ihr Antlitz schön wie hellster Tag

So grausam, doch auch wunderbar

Als Krone trägt sie Wirbelsturm

Ihr Kleid gewebt aus Feuerschweif

Ihr Zepter — Blitz, und Donner Wort

Verzweiflung hier, dort Silberstreif

Der Sturm erstarkt im Regenschwall, im Wind erbeben Licht und Schall

Mit Donnergrollen, Funken, Blitz, Knallen, Flammen, brennend‘ Hitz‘

Kein Fels hält stand, sie bröckeln, fallen, zerbrochen von des Windes Krallen

Im Nu erfasst, zu Flug gebracht, und dann verbannt in tiefste Nacht

Mach standhaft uns, hart wie Granit, sonst reißt dein Zorn uns mit sich mit

Lindere Durst, mit kühlem Regen

Gib Wasser, schick des Sturmes Segen

Schenk Leben, Göttin, gib uns Mut

Lass Leben sprießen, neu und gut

Verseng‘, entzünde, brenne nieder

Und dann erneuer‘, wieder, wieder

So schreit sie in die Nacht hinein, so laut und doch voller Wärme

Die Welt erbebt im lauten Knall, dem Schrei von Mutter Erde

Ein Lichtstrahl teilt die Nacht entzwei, wenn Baum und Blatt erzittern

Vor dem, der diese Kraft beherrscht, dem Einschlag des Gewitters

Strahl‘ nieder auf uns, strahl‘ nieder auf uns

Klänge der Nacht gepaart mit dem Sturm

Strahl‘ nieder auf uns, strahl‘ nieder auf uns

Erhelle die Himmel des Erdreichs!

So schreit sie in die Nacht hinein, so laut und doch voll Wärme

Die Welt erbebt im lauten Knall, dem Schrei von Mutter Erde

Ein Lichtstrahl teilt die Nacht entzwei, wenn Baum und Blatt erzittern

Vor dem, der flüchtig nur enthüllt, die Schönheit weißer Lippen

Der Himmel klart, ein Licht erstrahlt

Der Sturm zieht fort, erlöst den Wald

Kein Regen mehr, kein Tropfen fällt

Was fiel ist fort, was hielt das hält

Und dennoch hört man, leise nur

Und weit entfernt den Widerhall

An einem weit entfernten Ort

Den grimmig drohend‘ Donnerschall

Der Sturm erstarkt im Regenschwall, im Wind erbeben Licht und Schall

Mit Donnergrollen, Funken, Blitz, Knallen, Flammen, brennend‘ Hitz‘

Kein Fels hält stand, sie bröckeln, fallen, zerbrochen von des Windes Krallen

Im Nu erfasst, zu Flug gebracht, und dann verbannt in tiefste Nacht

Коли світиться небо і коли йде дощ

І в шумі грому тиша заплямована

Коли дерева нахиляються, бачте свій прихід

І вклонись цариці Геї

Дощ замінює припинення посухи

Він втамовує спрагу сухої землі

А те, чого вже немає в живих, змивається

Що Гея оновлює, що вогонь поглинає

Коли вода і шалений вітер з’єднаються

З'являється грім, і небо розступається

І повітря не розділяє хмари і землю

Те, що наказує Гея, і вогонь горить

Блискавка освітлює небо, тому в Елізіуме лютує грім

Відповідають гори, лунає їх відлуння, час настав, будь краще

готовий!

Що тримає, то стоїть, що може, те біжить

Найсильніші затримуються, решта горять

Те, що вижило, залишається

Що ні, полум'я включено

Погода ніколи не відпочиває, весь час

Танцюйте його у вихорі

І змітає те, що не триває

Що може ходити: виходь!

Блискавка освітлює небо, тому в Елізіуме лютує грім

Відповідають гори, лунає їх відлуння, час настав, будь краще

готовий!

Тож вона кричить у ніч, так голосно й водночас сповнена тепла

Світ тремтить від гучного удару, крику Матері-Землі

Промінь світла розділяє ніч, як тремтять дерево і листя

Тому, хто лише побіжно розкриває красу білих губ

Тільки в цю люту бурю

Є Гея, якою її ніхто не бачив

Її обличчя світле, як найсвітліший день

Такий жорстокий, але чудовий

Як корону вона носить вихор

Її сукня зіткана з вогняного хвоста

Твій жезл — блискавка і грім слово

Відчай тут, срібло там

Буря посилюється в дощі, світло й звук тремтять на вітрі

З громом, іскрами, блискавками, ударами, полум’ям, палаючим теплом

Жодна скеля не стоїть міцно, вони кришаться, падають, розбиті пазурами вітру

Схопили миттєво, довели до втечі, а потім заслали в глибоку ніч

Зробіть нас непохитними, твердими, як граніт, інакше ваш гнів змітає нас

Втамуйте спрагу прохолодним дощем

Дай води, пошліть благословення від бурі

Дай життя, Боже, дай нам відвагу

Нехай проростає життя, нове і добре

Обпалити, запалити, згоріти

А потім поновити, знову, знову

Тож вона кричить у ніч, так голосно й водночас сповнена тепла

Світ тремтить від гучного удару, крику Матері-Землі

Промінь світла розділяє ніч, як тремтять дерево і листя

Перед тим, хто керує цією силою, удар грози

Сяй на нас, світи нам

Звуки ночі в парі з бурею

Сяй на нас, світи нам

Освітліть небеса земного царства!

Тож вона кричить у ніч, так голосно й водночас сповнена тепла

Світ тремтить від гучного удару, крику Матері-Землі

Промінь світла розділяє ніч, як тремтять дерево і листя

Тому, хто лише побіжно розкриває красу білих губ

Небо проясняється, світить світло

Буря йде далі, викупляючи ліс

Більше немає дощу, жодної краплі не впаде

Те, що впало, зникло, те, що трималося, тримається

І все ж чується, тільки тихо

І далеко луна

У далекому місці

Похмурий загрозливий звук грому

Буря посилюється в дощі, світло й звук тремтять на вітрі

З громом, іскрами, блискавками, ударами, полум’ям, палаючим теплом

Жодна скеля не стоїть міцно, вони кришаться, падають, розбиті пазурами вітру

Схопили миттєво, довели до втечі, а потім заслали в глибоку ніч