We Forgive - Counterparts

We carry our devotion parting silence

Like a sea from the air into our lungs.

Aim to be outspoken, awaiting gusts of wind

Strong enough to shake the words from our tongues.

We are not known for easing tension,

We’d rather tilt our heads and swallow teeth.

Shelter me from dreams in which you die,

I’d rather witness my own death.

Eyelids open like I never needed rest.

I hope I choke from no practice speaking my own sentences.

Moving forward from my former self,

I haven’t missed me yet.

We are not known for our forgiveness,

only the acts that we forgive.

I would much prefer our fate

resting in the palms of open hands

rather than confined in a clenched fist.

We carry our devotion with our guilt like thorn

and stem resembling an orchid recently resurrected.

We have lived and died both in earth and by your bedside.

Preserved in soil, we confide in connection.

We are not known for our forgiveness…

letting go so we may live.

Shelter me from dreams in which you die,

I’d rather witness my own death.

We are not known for our forgiveness

but regardless, we forgive.

Ми несемо нашу відданість прощальне мовчання

Як море з повітря в наші легені.

Прагніть бути відвертими, чекаючи поривів вітру

Досить сильний, щоб витягнути слова з нашої мови.

Ми не відомі тим, що знімаємо напругу,

Ми б краще нахилили голову і ковтали зуби.

Приховай мене від снів, в яких ти помреш,

Краще я буду свідком власної смерті.

Повіки відкриваються, ніби я ніколи не потребував відпочинку.

Сподіваюся, я задихнувся від того, що не навчився говорити власні речення.

Рухаючись від свого колишнього я,

Я ще не сумував за мною.

Ми не відомі своїм прощенням,

лише вчинки, які ми прощаємо.

Я б хотів, щоб наша доля була

лежить на долонях із відкритими руками

а не стиснутий у стиснутий кулак.

Ми несемо свою відданість із своєю провиною, як шип

і стебло, схоже на нещодавно воскреслу орхідею.

Ми жили й померли як на землі, так і біля твого ліжка.

Збережені в ґрунті, ми довіряємо зв’язку.

Ми не відомі своїм прощенням…

відпустити, щоб ми могли жити.

Приховай мене від снів, в яких ти помреш,

Краще я буду свідком власної смерті.

Ми не відомі своїм прощенням

але незважаючи на це ми прощаємо.