Flying By (Alone) - Coronatus

'Twas noontide of summer and mid-time of the night;

And stars, in their orbits shone pale, through the light

Of the brighter, cold moon, lightning in the sky

Star beams on the waves passed me flying by

From childhood’s hour I have not been

As others were;

I have not seen

As others saw;

I could not bring

My passions from a common spring.

From the same source I have not taken

My sorrow, I could not awaken

My heart to joy at the same tone

And all I loved, I loved alone.

From the thunder and the storm,

And the cloud that took the form

Of a demon in my view

When the rest of Heaven was blue

'Twas noontide of summer and mid-time of the night;

And stars, in their orbits shone pale, through the light

Of the brighter, cold moon, lightning in the sky

Star beams on the waves passed me flying by

Then — in my childhood, in the dawn

Of a most stormy life — was drawn

From every depth of good and I’ll

The mystery which binds me still

From the torrent, or the fountain

From the red cliff of the mountain

From the sun that round me rolled

In it’s autumn tint of gold

From the thunder and the storm,

And the cloud that took the form

Of a demon in my view

When the rest of Heaven was blue

'Twas noontide of summer and mid-time of the night;

And stars, in their orbits shone pale, through the light

Of the brighter, cold moon, lightning in the sky

Star beams on the waves passed me flying by

Flying by

Flying by

Alone

«Був полудень літа й середина ночі;

І зірки на їхніх орбітах бліді сяяли крізь світло

Яскравого, холодного місяця, блискавки на небі

Зоряні промені на хвилях пролітали повз мене

З дитинства я не був

Як і інші;

Я не бачив

як бачили інші;

Я не міг принести

Мої пристрасті від звичайної весни.

З того самого джерела я не брав

Смуток моє, я не міг розбудити

Моє серце радіє таким же тоном

І все, що я кохав, я кохав сам.

Від грому і бурі,

І хмара, що прийняла форму

На мій погляд демона

Коли решта неба була блакитною

«Був полудень літа й середина ночі;

І зірки на їхніх орбітах бліді сяяли крізь світло

Яскравого, холодного місяця, блискавки на небі

Зоряні промені на хвилях пролітали повз мене

Тоді — в моєму дитинстві, на світанку

Про найбурхливішого життя — було намальовано

З усіх глибин добра, і я буду

Таємниця, яка зв’язує мене досі

З торрента або фонтану

З червоної скелі гори

Від сонця, що навколо мене котиться

Осінній відтінок золота

Від грому і бурі,

І хмара, що прийняла форму

На мій погляд демона

Коли решта неба була блакитною

«Був полудень літа й середина ночі;

І зірки на їхніх орбітах бліді сяяли крізь світло

Яскравого, холодного місяця, блискавки на небі

Зоряні промені на хвилях пролітали повз мене

Пролітаючи

Пролітаючи

На самоті