Неизбежность - Complex Numbers

Ветра порыв —

И лист, ещё жёлтый, спешил отстегнуться

И вниз, колыхаясь, поплыл

Вот и земля

И скорость его тихим шорохом стала

И он меж травинок застыл

Жизнь рвётся ввысь,

Но каждой песчинки мечта

Всё так же жестоко проста —

Рассеять энергию

И этот мир

Возникнув, как вспышка во тьме

К своей вожделенной зиме

Идёт, вечность меряя

И триллионы лет протекли

Как миг

Майским дождём, закатов светом алым

В сотнях огней

Тех далёких звёзд, что теперь

Щедро нам светят лишь из редких грёз

И помогали им изо всех

Мы сил

К центру таблицы двигая металлы

Сотней огней

Нам светил на этом пути

Пепел уже давно сгоревших звёзд

В небе горит

Багровое солнце, последнее солнце

Питая нас скудно пока

Ясно одно:

Законы для жизни лишь только вторичны

Первичны законы песка

А, между тем

Мы стали, как боги, совсем

Назло предсказаниям всем

Предела развития,

Но ничего

Не можем поделать мы здесь:

Песок пересыпался весь

Дейтерия, трития…

Звёздной волною жизнь пронеслась

Сквозь мир

Тихо возникнув, тихо затухает

Мир стал другим

И ему уже ни к чему

Странный порядок в хаосе всего

И человек, свой срок отслужив

Уйдёт —

Вслед за травой и звёздами растает

В прошлом давно

Сказки о каком-то ином

Высшем, предназначении его!

Вітру порив —

І лист, ще жовтий, поспішав відстебнутись

І вниз, колихаючись, поплив

Ось і земля

І швидкість його тихим шурхотом стала

І він між травинок застиг

Життя рветься вгору,

Але кожної піщинки мрія

Все таке ж жорстоко проста—

Розсіяти енергію

І цей світ

Виникнувши, як спалах у темряві

До своєї бажаної зими

Іде, вічність міряючи

І трильйони років протікли

Як мить

Травневим дощем, заходом світлим червоним

У сотнях вогнів

Тих далеких зірок, що тепер

Щедро нам світять лише з рідких мрій

І допомагали їм з усіх

Ми сил

До центру таблиці рухаючи метали

Сотні вогнів

Нам світив на цьому шляху

Попіл уже давно згорілих зірок

У небі горить

Багряне сонце, останнє сонце

Живлячи нас бідно поки

Ясно одне:

Закони для життя тільки вторинні

Первинні закони піску

А тим часом

Ми стали, як боги, зовсім

Назло пророцтвам усім

Межі розвитку,

Але нічого

Не можемо поробити ми тут:

Пісок пересипався весь

Дейтерія, тритія...

Зоряною хвилею життя промайнуло

Крізь світ

Тихо виникнувши, тихо згасає

Світ став іншим

Йому вже ні до чого

Дивний порядок у хаосі всього

І людина, свій термін відслуживши

Вийде —

Слідом за травою та зірками розтане

Минулого давно

Казки про якесь інше

Вищі, призначення його!