Culloden Moor - Cnoc An Tursa

Full of grief, the low winds sweep

O’er the sorrow-haunted ground;

Dark the woods where night rains weep,

Dark the hills that watch around.

Tell me, can the joys of spring

Ever make this sadness flee,

Make the woods with music ring,

And the streamlet laugh for glee?

When the summer moor is lit

With the pale fire of the broom,

And through green the shadows flit,

Still shall mirth give place to gloom?

Sad shall it be, though sun be shed

Golden bright on field and flood;

E’en the heather’s crimson red

Holds the memory of blood.

Here that broken, weary band

Met the ruthless foe’s array,

Where those moss-grown boulders stand,

On that dark and fatal day.

Like a phantom hope had fled,

Love to death was all in vain,

Vain, though heroes' blood was shed,

And though hearts were broke in twain.

Many a voice has cursed the name

Time has into darkness thrust,

Cruelty his only fame

In forgetfulness and dust.

Noble dead that sleep below,

We your valour ne’er forget;

Soft the heroes' rest who know

Hearts like theirs are beating yet.

Повний горя, вітер невисокий

Над скорботною землею;

Темні ліси, де плачуть нічні дощі,

Темні пагорби, що спостерігають навколо.

Скажи, чи можна радощів весни

Завжди змусити цей смуток втекти,

Зробіть ліс з музикою,

А струмочок сміється від радості?

Коли літнє болото освітлено

З блідим вогнем мітли,

І крізь зелень пролітають тіні,

Чи все-таки веселість замінить місце похмурості?

Буде сумно, хоч сонце пролиє

Золотий яскравий на полі й повені;

E’en багряно-червоний верес

Зберігає пам’ять крові.

Ось ця зламана, втомлена стрічка

Зустрів ряди безжального ворога,

Там, де стоять ті зарослі мохом валуни,

У той темний і фатальний день.

Наче примарна надія втекла,

Любов до смерті була марною,

Марно, хоч кров героїв пролилася,

І хоча серця були розбиті навпіл.

Багато голосів проклинали це ім’я

Час увійшов у темряву,

Жорстокість його єдина слава

У забутті й ​​пилу.

Шляхетні мерці, що сплять внизу,

Ми не забуваємо про вашу доблесть;

М'який відпочинок героїв, хто знає

Серця, як у них, ще б'ються.