Tuulenkosija - Cmx

Mielessäni seisoisinpa yksin törmän huipulla

Huutaisin ees niin kuin huutaa näkijätär kirousta

Tuulta taivaalta kun kutsuu painajaista riepottamaan pois

Vaan kirjani on väsyneet ja näyt täynnä olioita

Jotka ei oo niskojansa nöyrryttäneet maailmalla

Ne minut tahtoo vangita ja kantaa tyhjään ilmaan mukanaan

Kuljen, vaikken liiku, syvyys minut rauhoittaa

Vaik' kysymykset huutavatkin kuorolauluaan

Kuljen, vaikken liiku, syvyys minut rauhoittaa

Vaik' kysymykset huutavatkin kuorolauluaan

Ne eivät muista että ihmisellä on vain elämänsä

Senkin ne tahtovat omistaa

Nyt on tullut aika tunnistaa ne kaikki kasvot

Jotka luuli unhoon painaneensa, arkipäivän savuverhon taa

Ei unet jätä meitä rauhaan, vaikka hylkäisimme ne

Lähden iltamyöhään, viimeinkin on aika

On jää niin mustaa yllä syvyyksien

Joiden tiedän tummaan hellyytensä helmaan

Sulkeneen niin monta pyhiinvaeltajaa

Kuljen, vaikken liiku, syvyys minut rauhoittaa

Vaik' kysymykset huutavatkin kuorolauluaan

Kuljen, vaikken liiku, syvyys minut rauhoittaa

Vaik' kysymykset huutavatkin kuorolauluaan

Ne eivät muista että ihmisellä on vain elämänsä

Senkin ne tahtovat omistaa

У моїй думці я б стояв один на вершині зіткнення

Я б закричав, як боягуз

Вітерець з неба, коли ви запрошуєте кошмар зірвати

Але моя книга втомилася, а ти виглядаєш повною предметів

Які не принижували свою шию на світі

Вони хочуть схопити мене і віднести з собою в порожнє повітря

Ходжу, хоч і не рухаюся, глибина мене заспокоює

Навіть питання кричать своїм хоровим співом

Ходжу, хоч і не рухаюся, глибина мене заспокоює

Навіть питання кричать своїм хоровим співом

Вони не пам’ятають, що у людини є лише життя

Вони також хочуть володіти ним

Настав час розпізнати всі ці обличчя

Хто думав, що забули, за повсякденною димовою завісою

Жодні мрії не залишать нас у спокої, навіть якщо ми їх відкинемо

Я йду пізно ввечері, нарешті пора

Над глибиною такий чорний лід

Про кого я знаю темну прихильність Подолу

Після закриття стількох паломників

Ходжу, хоч і не рухаюся, глибина мене заспокоює

Навіть питання кричать своїм хоровим співом

Ходжу, хоч і не рухаюся, глибина мене заспокоює

Навіть питання кричать своїм хоровим співом

Вони не пам’ятають, що у людини є лише життя

Вони також хочуть володіти ним