Sanansaattaja - Cmx

Mitäennen olin joskus, kerran, kautta aikojen,

läpi pettymysten metsäin sama, melkein ikuinen,

nyt on mennyt, laonnut ja tuuliin karistautunut,

puristunut tyhjiin, rauennut ja mennyt menojaan.

Lähemmäksi salaisuutta, lähemmäksi totuutta,

lähemmäksi maailmalta salattua sydäntä

luulin tekeväni matkaa avainnippu kädessäni,

väärät oli avaimet ja portti toisaalla.

Silti enpäosaa, enpätaida vieläluovuttaa,

etsiminen, kaipaus, saa ravinnoksi riittää.

Tuiskussa kun hiukkastuulten kantaa myrskylyhtyään

kerran kotvan tuntee vieraan läheisyyden sisällään.

Tasangolla, jollain, ajatuksin hedelmättömin,

pinnistelen rauniolla, vettäjos vain löytäisin,

hengen, jonka tiedän, luotan, yhäjossain elävän

kangastuksen, edes, jonka luokse turvaan paeta-

Ihoon oli kirjoitettu näkymätön raamattu,

lukea en osaa, enkätulkita sen merkintöjä.

Joku ehkäkulkenut on loppuun polun toivion,

risteyksiin ripotellut laulut, jotka totta on.

Яким я був колись, колись, крізь віки,

крізь ліси розчарування те саме, майже вічне,

тепер його немає, його поглинув вітер,

витиснувся порожній, зупинився і пішов на свій рахунок.

Ближче до таємниці, ближче до істини,

ближче до серця, прихованого від світу

Я думав, що їду в подорож з брелоком у руці,

неправильні були ключі та ворота в іншому місці.

Все одно я не знаю, я не можу здатися,

шукає, тужить, отримує достатньо їжі.

Порив вітру, коли частинки вітру несуть штормовий ліхтар

одного разу котван відчуває в собі близькість незнайомця.

На плато деякі, безплідні в думках,

Я щипаю руїну, якби я міг її знайти,

дух, якого я знаю, довіряю і живу

ткацькі, навіть кому втікач

На шкірі була написана невидима Біблія,

Я не вмію читати, я не інтерпретую його записи.

Хтось, можливо, пройшов шлях Надії,

пісні, розсипані на перехрестях, які правдиві.