Eksopaleoklimatologi - Cmx

Tuuli jostain kaukaa

Alkaa tasangoilla taas

Vaeltaa liikuttaen

Kuumaa hiekkaa mukanaan

Tuuli jostain kaukaa

Alkaa tasangoilla taas

Vaeltaa liikuttaen

Kuumaa hiekkaa mukanaan

Alla vieraiden taivaiden

Alussa parvi lintujen

Kohoaa liekehtivin siivin

Kukaan ei niitä katsele

Arvele sävyjä piikivisulkien

Mittaa varjoja metaanijärvien

Sitten kun olen poissa

Vielä kannan mukanani sinulta saatua huivia

Vielä kannan mukanani monta vanhaa haavaa

Tietoa siitä, etten mitään vieläkään tiedä

Liikkeistä mielen ja hiekan ja tuulen

Ja aineen sydämen

Virta maan makaa kohti napaseutuja

Odotettavissa jäätä, pyörremyrskyjä

Vuosituhansia vanha lasikaupunki

Murenee ja hautaa alleen tekijänsä muistonkin

Rodun joka kauan sitten jätti kotinsa

Kohdatakseen kasvotuksen kuilun keskellä

Linnunradan ytimessä raivoavan jumalan

Jonka nimi tähtijonoin kirjoitettu on

En muista menneisyyttä

En kaipaa tulevaa

Janoan tätä hetkeä

Sen hehkua kauheaa

Kissa nimeltään Schrödinger

Elossa tavallaan, tavallaan ei

Tallenne viimeinen tämä ehkä

Pian aika on laatikko avata

Maailmat loppuvat aina niin

Varkain ja huomaamattomasti

Päättyvät aika ja avaruus

Vielä kannan mukanani sinulta saatua huivia

Vielä kannan mukanani monta vanhaa haavaa

Tietoa siitä etten mitään vieläkään tiedä

Liikkeistä mielen ja hiekan ja tuulen

Ja aineen sydämen

Oi suuri pyörre, kuilu aikakausien

Olet ajan syöjä, luoja ainevuoksien

Olet uhri, veitsi janoinen

Ja kiihko supernovan

Metaversumien laulu

Yllä sielun ikuisen

Вітер звідкись далеко

Почніть знову на рівнині

Похідний рух

Гарячий пісок з тобою

Вітер звідкись далеко

Почніть знову на рівнині

Похідний рух

Гарячий пісок з тобою

Нижче чужих небес

На початку зграя птахів

Підіймається палаючими крилами

За ними ніхто не дивиться

Відгадайте відтінки крем’яних дужок

Виміряйте тіні метанових озер

Тоді, коли я піду

Я досі ношу шарф, який отримав від вас

Я досі ношу з собою багато старих ран

Інформація про те, що я ще нічого не знаю

Рухи розуму і пісок, і вітер

І серце матерії

Течія Землі лежить у бік полярних областей

Очікуйте ожеледицю, урагани

Тисячолітнє скляне місто

Воно кришить і ховає пам'ять про свого автора

Раса, яка давно покинула свій дім

Зіткнутися віч-на-віч посеред прірви

У центрі Чумацького Шляху — лютий бог

Назва якого записана зірочками

Я не пам'ятаю минулого

Я не сумую за майбутнім

Я на мить спраглий

Його сяйво жахливе

Кота звуть Шредінгер

Якось живий, а не якось

Запис триватиме, можливо

Незабаром настав час відкривати коробку

Світи завжди закінчуються так

Крадькома і непомітно

Час і простір закінчуються

Я досі ношу шарф, який отримав від вас

Я досі ношу з собою багато старих ран

Про це я досі нічого не знаю

Рухи розуму і пісок, і вітер

І серце матерії

О великий вихор, проміжок між віками

Ти — пожиратель часу, творець матерії

Ти жертва, спраглий ніж

І запал наднової

Пісня метаверсів

Над душею назавжди