La Chiave - Club Dogo, Roba, Zenima

Ehi

E non passa più…

dammi il passpartout…

Club D.O.G.O

Ehi!

Portami in alto, come il caldo all’asfalto

come i sensi con l’alcool nel cielo,

su oltre la coltre del bianco

un’ora di pausa dall’amianto

è qui la chiave, trovo parole che restano tra i denti

parlo la lingua dei perdenti

è la via d’uscita, dodici tasti frà

la porto sul palmo come la linea della vita

sì, non so le note ma mi portano via

via dalle notti in cui mi portano via

via dalla via, oh!

parli sporco

ed hai forma di una poesia, lieto fine?

quello lascialo ai messìa, (così sia)

e la mia chiave arriva in testa più di quella inglese

parla per loro, sporco ma è il mio lavoro

dammi una chiave di lettura, non è la forza

sono parole non basta una serratura.

Vivi

la chiave è qui

e ti darà quello che le chiedi.

Vivi

la chiave è qui

e ti darà quello che le chiedi.

Mi sento schiavo anche da libero e non passa più

dammi la chiave, tu dammi il passpartout

la scintilla vuole diventare uomo, l’uomo stella

la stella il sole, il sole Dio, non basta più

un sussurro vuole diventare suono,

espiro fumo azzurro ciò che voglio è ciò che sono

in ascensore per il cielo vado al settimo

guarda che vista, un piacere sintetico

chiave che tieni sotto la lingua,

tempo che tu la stringa tra le mie labbra

perché questa rabbia si estingua

la giro nella toppa finchè poi non si sblocca

e non mi dici stoppa.

per l’aldilà aspetto

apriamo il lucchetto con la felicità in un sacchetto

e il ritorno è in data da definire

brucia con me come se il mondo stesse per finire…

Vivi

la chiave è qui

e ti darà quello che le chiedi.

Vivi

la chiave è qui

e ti darà quello che le chiedi.

Vivi

la chiave è qui

e ti darà quello che le chiedi.

Vivi

la chiave è qui

e ti darà quello che le chiedi.

привіт

І це ніколи не зникає...

дай мені паспорт...

Клуб D.O.G.O

привіт!

Піднеси мене високо, як жар об асфальт

як почуття з алкоголем у небі,

за білу ковдру

годинна перерва від азбесту

ось ключ, я знаходжу слова, які залишаються між зубами

Я розмовляю мовою невдах

Це вихід, дванадцять ключів, брате

Несу її на долоні, як лінію життя

так, я не знаю ноти, але вони мене забирають

від тих ночей, коли мене забирають

з вулиці, о!

ти говориш брудно

а у вас форма вірша, щасливий кінець?

залиште це Месіям, (хай буде так)

і мій ключ приходить мені в голову більше, ніж англійський

говорити за них, брудно, але це моя робота

дай мені ключ, це не сила

це слова, замка недостатньо.

Живий

ключ тут

і дасть вам те, що ви просите.

Живий

ключ тут

і дасть вам те, що ви просите.

Я відчуваю себе рабом, навіть коли я вільний, і це ніколи не зникає

дай мені ключ, ти дай мені паспорт

іскра хоче стати людиною, людиною-зіркою

зірки, сонця, бога сонця, вже недостатньо

шепіт хоче стати звуком,

Я видихаю блакитний дим, що я хочу - це я є

в ліфті на небо їду до сьомого

подивитись на цей вид, синтетичне задоволення

ключ, який ти тримаєш під язиком,

час тобі потримати це між моїми губами

щоб цей гнів згас

Я обертаю його в патчі, поки він не розблокується

а ти не кажи мені буксирувати.

для потойбічного аспекту

відкриваємо замок із щастям у мішку

і повернення на дату, яка буде визначена

гори зі мною, наче кінець світу...

Живий

ключ тут

і дасть вам те, що ви просите.

Живий

ключ тут

і дасть вам те, що ви просите.

Живий

ключ тут

і дасть вам те, що ви просите.

Живий

ключ тут

і дасть вам те, що ви просите.