When Two Worlds Drift Apart - Cliff Richard

We turned water into wine but that didn’t last

We were the victims of our age

Now we live on different floors

And go our separate ways

And talk behind closed doors

We changed our world waiting for it all to end

It’s such a shame but who’s to blame

When two worlds drift apart

We used to sit around the fire

And whisper words the world outside would make no claim to hear

But now we talk an octave higher

In droning tones that don’t relate at all to yester year

We changed our world waiting for it all to end

It’s such a shame but who’s to blame

When two worlds drift apart

Do you remember when we were seventeen

We took a boat out for an hour

But we preferred the greenery to the scenery of the sea

And tied up in some cosy cove

Till harbour lights appeared across the bay, remember…

Into love and out of mind

A poet claimed that loving you has only made me blind

But love is really crystal clear

It’s only when you need someone the clouds will soon appear

We changed our world waiting for it all to end

It’s such a shame but who’s to blame

When two worlds drift apart

Do you remember when laughter was the cure

For all the hard times that we knew

But we forgot to feed the fire — let it all burn down

Warmth returns to cold and poison into pain

It’s such a shame but who’s to blame

When two worlds drift apart, remember…

Ми перетворили воду на вино, але це не тривало

Ми були жертвами свого віку

Зараз ми живемо на різних поверхах

І розходимося

І говорити за зачиненими дверима

Ми змінили наш світ, чекаючи, коли все це кінець

Це така ганьба, але хто винен

Коли два світи розходяться

Ми сиділи біля вогнища

І шепотіти слова, які зовнішній світ не претендував би почути

Але зараз ми говоримо на октаву вище

У гудливих тонах, які зовсім не стосуються минулого року

Ми змінили наш світ, чекаючи, коли все це кінець

Це така ганьба, але хто винен

Коли два світи розходяться

Пам’ятаєш, коли нам було по сімнадцять

Ми вирушили на човні на годину

Але ми віддали перевагу зелені, ніж морському пейзажу

І прив’язаний у якійсь затишній бухті

Поки в затоці не з’явилися гавані, пам’ятайте…

Закоханий і з глузду

Поет сказав, що любов до тебе лише зробила мене сліпим

Але любов справді кришталево чиста

Тільки коли тобі хтось потрібен, швидко з’являться хмари

Ми змінили наш світ, чекаючи, коли все це кінець

Це така ганьба, але хто винен

Коли два світи розходяться

Пам’ятаєте, коли сміх був ліками

За всі важкі часи, які ми знали

Але ми забули підживити вогонь — нехай все згорить

Тепло повертається до холоду, а отрута — до болю

Це така ганьба, але хто винен

Коли два світи розходяться, пам’ятайте…