The Father - Clepsydra

Think of me

when the sun will burn away

even the last of your dreams

think of me

when the moon will shine

on the last of your defeats

I remember in the shadow of poverty

the pride of a young boy

searching for the right ways

running among dust and cries

towards his way

the same one that now belongs to you

don‘t throw to the wind your story

Give it the time to be

Don‘t always turn back

Every time you do it

You loose an important part of you

follow the instinct

when it urges you

towards new stories

only give up when the game

threatens your hole existence

the roots you have inside

are a small part of history

i have lived, too

and those little smiles

a hundred years old

are now part of you

are now part of you

are now part of you

when the sky cries

soaking the undergrowth of society

real cradle of declared vices

making it the slimiest ever

men running away looking for cover

as if they were afraid

that it could melt

their faces all the same

of those too slow

only remain stripes of blood

which thinned by their own murderer

slowly disappear in black holes

of those too stupid

only remain the footprints

used as wedges under the doors

to let the speedy ones through

Думати про мене

коли сонце згорить

навіть останній твоїх мрій

думати про мене

коли світить місяць

на останню поразку

Пам’ятаю в тіні бідності

гордість молодого хлопчика

пошук правильних шляхів

бігає серед пилу й плаче

на його шляху

той самий, який тепер належить вам

не викидайте на вітер свою історію

Дайте часу бути

Не завжди повертайся назад

Щоразу, коли ви це робите

Ви втрачаєте важливу частину себе

слідувати інстинкту

коли це спонукає вас

до нових історій

здавайтеся лише під час гри

загрожує існуванню твоєї діри

коріння у вас всередині

є невеликою частиною історії

я теж жив

і ці маленькі посмішки

сто років

тепер є частиною вас

тепер є частиною вас

тепер є частиною вас

коли небо плаче

просочуючи підлісок суспільства

справжня колиска заявлених пороків

що робить самим слизьким

чоловіки втікають, шукаючи прикриття

ніби вони боялися

що він може розтанути

їхні обличчя однакові

із занадто повільних

залишаються лише смужки крові

які порідшали власним вбивцею

повільно зникають у чорних дірах

надто дурних

залишаються лише сліди

використовується як клини під дверима

щоб пропустити швидких