Dejavù senza fiato - Claver Gold, Fabri Fibra

Questo è, il mio requiem

Il tuo requiem

Ora respiro e senti il mare

Quella voglia di ricominciare

Di chi si è sentito dire non sai fare, provinciale

Da quando mi sembrava un gioco andare a registrare

Come quando non mi pagavate e venivo a suonare

Pare, che non sia facile qui farsi un nome

Come tagliare il cordone scendere a Bolo stazione

I vecchi amici stan scalando ancora il metadone

Mentre sento mia sorella che mi chiama dal balcone

Ogni canzone è parte del riassunto, arte e disappunto

Storia triste e disperata da cui prendo spunto

E sono qui che mi domando quando arriva il punto

Non mi riesco più a godere quei traguardi che ho raggiunto

Ora combatto con la fretta, sbrano la mia fetta

Plano sopra una città che amo ma che sento stretta

Parte la base mentre accendo un’altra sigaretta

Chissà se a casa c'è qualcuno che ancora mi aspetta

Dal parco sotto casa

Fino ad un parco in centro

Vorrei tornare indietro

Mamma non mi diverto

Io non dimentico i posti in cui sono nato

Ma ciò che ho vissuto mi ha cambiato

Io credo nei sacrifici non credo al fato

E corro stanco morto e senza fiato

Mentre mi stringono i muri di questa mia città

Qui la libertà non esiste più

Poi torno indietro per cercare la mia verità

Dentro un dejà-vù senza fiato

La mia vita è complicata, la scrittura è semplice

Ogni rima è stata fatta, frate sono un reduce

Da una vita che ci provo, non si sa mai

A Milano senti l’odio se ce la fai

La provincia che mi demotiva

Faccio un giro anche se poi non mi va, anche se non c'è vita

Anche se in cima ci arrivano i più forti

Potevamo essere noi ma tu non mi ascolti

Ho consumato notti inseguendo un’idea

Cantavo in certi posti, la gente rideva

Se non ci credi non succede, ho troppa fede

Se guardi fuori non c'è nulla, tutti in ferie

Se non sei pronto la città ti taglia a fette

Qui basta un soffio e cade giù anche la parete

Scommettere tutto, dimmi chi se la sente

Non basta un disco a farti vivere per sempre

Chiudevo gli occhi e immaginavo spazi

Chissà dove mi porti, qui son solo palazzi

Io non dimentico i posti in cui sono nato

Ma ciò che ho vissuto mi ha cambiato

Io credo nei sacrifici non credo al fato

E corro stanco morto e senza fiato

Mentre mi stringono i muri di questa mia città

Qui la libertà non esiste più

Poi torno indietro per cercare la mia verità

Dentro un dejà-vù senza fiato

Io che volevo solamente andare via di qua

Cambiare identità per non tornare più

Chiudo le tende per restare nell’oscurità

Poi scrivo le mie storie a lume di bajour

Pezzi su pezzi del mio passato

Ciò che credevo dimenticato

Ritorno indietro per cercare quella verità

Dentro un deja-vù senza fiato

Це мій реквієм

Ваш реквієм

Тепер я дихаю і відчуваю море

Це бажання почати спочатку

З тих, хто чув, ти не вмієш, провінційний

Так як це здавалося грою, щоб піти і записати

Як коли ти мені не заплатив і я прийшов грати

Здається, тут зробити собі ім’я непросто

Як перерізати кордон зійти на станції Боло

Старі друзі все ще лазять на метадон

Поки я чую, як сестра кличе мене з балкона

Кожна пісня є частиною підсумку, мистецтва та розчарування

Сумна і відчайдушна історія, з якої я черпаю натхнення

І тут мені цікаво, коли настане точка

Я більше не можу насолоджуватися тими цілями, яких досягнув

Тепер борюся з поспіхом, вони сбрано мій шматок

Я ковзаю над містом, яке я люблю, але яке мені близьке

База йде, поки я прикурюю ще одну сигарету

Хто знає, чи є вдома хтось, хто ще чекає на мене

З парку під будинком

До парку в центрі

Я хотів би повернутися

Мамо, мені це не подобається

Я не забуваю місця, де я народився

Але те, що я пережила, змінило мене

Я вірю в жертву Я не вірю в долю

І я біжу мертво втомлений і задиханий

Поки стіни цього мого міста стягують мене

Тут свободи більше немає

Тоді я повертаюся, щоб знайти свою правду

Всередині задихане dejà-vù

Моє життя складне, писати просто

Кожна рима зроблена, я ветеран

З життя, яке я пробував, ти ніколи не знаєш

У Мілані відчуваєш ненависть, якщо встигаєш

Провінція, яка мене демотивує

Я катаюся, навіть якщо мені не хочеться, навіть якщо немає життя

Навіть якщо найсильніші досягають вершини

Це могли бути ми, але ти мене не слухаєш

Я проводив ночі, шукаючи ідею

Я співав у певних місцях, люди сміялися

Якщо ви не вірите, що цього не буває, у мене занадто багато віри

Якщо дивитися там нічого, всі у відпустці

Якщо ви не готові, місто розріже вас на шматочки

Ось тільки подих і стіна теж падає

Ставлю на все, скажи мені, кому хочеться

Рекорду недостатньо, щоб жити вічно

Я заплющив очі й уявляв простори

Хтозна, куди ти мене ведеш, тут тільки будівлі

Я не забуваю місця, де я народився

Але те, що я пережила, змінило мене

Я вірю в жертву Я не вірю в долю

І я біжу мертво втомлений і задиханий

Поки стіни цього мого міста стягують мене

Тут свободи більше немає

Тоді я повертаюся, щоб знайти свою правду

Всередині задихане dejà-vù

Я просто хотів піти звідси

Змініть особу, щоб ніколи не повертатися

Закриваю штори, щоб залишатися в темряві

Тоді я пишу свої історії на світлі бажур

Шматочки мого минулого

Те, що я думав, забуто

Я повертаюся шукати цю правду

Всередині задихане дежавю