Sainte-Victoire - Clara Luciani

Je suis nue devant le miroir

Mes épaules sont larges et mon corps est robuste, jeune encore

Mes yeux s’attardent sur mes hanches, sur mon ventre tendu puis fixent ma

poitrine presque plate

Sur mon sein gauche une cicatrice

Parce qu’elle est encore violacée

Parce qu’on discerne les tissus tout juste reconstitués de la chair tiraillée

Parce que sous le doigt son relief se détache encore gonflé, on devine que la

blessure est récente

Elle palpite comme un nerf

Pourtant quand le doigt passe sur la plaie, elle n’est déjà plus douloureuse

On ne meurt pas d’amour alors même que l’on se croit exsangue et sec comme un

vieux fruit

Alors même que l’on croit que toutes les forces nous ont quittées

On se remet de tout

Le cœur se régénère comme la queue des lézards

On est allongé sur le dos prêt à se laisser partir

Quand soudain un soubresaut électrise les corps

Le sang reprend son travail, revient battre contre les tempes, irriguer les

organes et le bas ventre endormi

On sursaute de se sentir vivant, vivant malgré tout

On est surpris de reprendre des couleurs

L’envie de vivre est irrésistible

Se remettre de ce chagrin, se remettre de cette douleur c’est pouvoir tout

affronter

Tu m’a permis de comprendre que j'étais invincible, victorieuse quel que soit

l’issue

Je suis armée jusqu’aux dents

Sous mon sein… une grenade

Я голий перед дзеркалом

Мої плечі широкі, а тіло сильне, але молоде

Мої очі затримуються на стегнах, на моєму напруженому животі, а потім фіксують мої

майже плоска грудна клітка

На моїх лівих грудях шрам

Тому що він все ще фіолетовий

Тому що ви можете відрізнити щойно відновлену тканину від розірваної м’якоті

Оскільки під пальцем його рельєф виділяється ще опухлим, ми здогадуємося, що

травма нещодавня

Вона пульсує, як нерв

Але коли палець проходить по рані, вона вже не болить

Ти не вмираєш від кохання, хоча думаєш, що ти безкровний і сухий

старі фрукти

Хоча ми віримо, що всі сили покинули нас

Ми все подолаємо

Серце відновлюється, як хвіст ящірки

Ми лежимо на спині, готові відпустити

Коли раптом поштовх електризує тіла

Кров відновлює свою роботу, повертається, щоб битися об скроні, зрошувати

органів і сплячого низу живота

Ми стрибаємо, щоб відчути себе живими, живими попри все

Ми з подивом підбираємо кольори

Потяг до життя непереборний

Одужати від цього горя, одужати від цього болю – значить вміти все

протистояти

Ти дав мені зрозуміти, що я непереможний, переможець незважаючи ні на що

результат

Я озброєний до зубів

Під грудьми... гранат