5000 Years/Don't Know Cant' Tell - City Boy

Our carpets are worn and all our curtains torn.

But the mood carries on, and on and on beyond, till it’s gone.

It seems like five thousand years have come and gone

And still it’s left undone.

In circles and space, the vast inhuman race

The strain will show, when empty breezes blow, going no place.

It seems like five thousand years have come and gone

And still it’s left undone.

The changes in time will steal your youth and mine

With shaking heads, we lie in unmade beds, counting the nights.

It seems like five thousand years have come and gone

And still it’s left undone.

Will you let me in?

I’m just a long lost friend.

You can’t tell these days just what a man intends.

Is it day?

Or is it night?

I don’t know.

Can’t tell.

I don’t know.

But you reap what you sow, that’s how it goes

We made the bed and look where it led

Is it where we wanted to go?

Well who’s to know.

The jackal and the fox, won’t spoil your window box

Who needs a world outside?

Your T.V.'s twice as wide.

Is it day?

Or is it night?

I don’t know.

Can’t tell.

I don’t know.

But you reap what you sow, that’s how it goes.

We made the bed and look where it’s led.

Is it where we wanted to go, well who’s to know

Who’s to know, who’s to know, who’s to know ???

No one dares to walk along the boulevard

In case they catch you off your guard

When the lights are off and there is no one there

Then they catch you unawares.

Nervousness is showing in the whites of your eyes

Suspicious of the other guy

Talking is a luxury that you can’t afford

When everybody’s paranoid.

It seems like five thousand years have come and gone (Rep. x 3)

It seems like five thousand years have come and gone.

And still it’s left undone.

Наші килими зношені, а всі штори порвані.

Але настрій продовжується, продовжується і і далі, аж поки не зникне.

Здається, п’ять тисяч років минуло

І все одно це не зроблено.

У колах і космосі величезна нелюдська раса

Напруга проявиться, коли віє порожній вітер, який нікуди не зникає.

Здається, п’ять тисяч років минуло

І все одно це не зроблено.

Зміни в часі вкрадуть твою і мою молодість

Похитуючи головами, ми лежимо на незастелених ліжках, рахуючи ночі.

Здається, п’ять тисяч років минуло

І все одно це не зроблено.

Ви впустите мене всередину?

Я просто давно втрачений друг.

У наші дні не можна сказати, що саме має намір чоловік.

Це день?

Або ніч?

Не знаю.

Не можу сказати.

Не знаю.

Але те, що посієш, пожнеш, так воно й виходить

Ми застелили ліжко і подивилися, куди вело

Це куди ми хотіли побувати?

Ну, хто знає.

Шакал і лисиця не зіпсують вашу віконну коробку

Кому потрібен зовнішній світ?

Ваш телевізор вдвічі ширший.

Це день?

Або ніч?

Не знаю.

Не можу сказати.

Не знаю.

Але те, що посієш, пожнеш, так воно й виходить.

Ми застилали ліжко і дивимося, куди воно веде.

Це куди ми хотіли побувати, ну хто ж знає

Хто має знати, хто знати, хто знати???

Ніхто не наважується ходити по бульвару

На випадок, якщо вони застануть вас зненацька

Коли світло вимкнено, а там нікого немає

Тоді вони застають вас зненацька.

У білках ваших очей проявляється нервозність

Підозріла до іншого хлопця

Розмовляти — це розкіш, яку ви не можете собі дозволити

Коли всі параноїки.

Здається, що п’ять тисяч років прийшли й минули (Реп. x 3)

Здається, п’ять тисяч років минуло.

І все одно це не зроблено.