Tales of the Majora Mythos Part 1 - Chthe'ilist

«Into the streaming heavens

Bestial hordes impetuously ascended.»

«A portal was opened in the inverted sky, a gate leading to a realm of

boundless deserts

There, they discovered a dormant evil, sealed away into obscurity»

«Harnessed by wicked men (It's invicible might)

Blasphemous monuments (Of worship)

Bringing forth grimness (Upon their land)

Curse of the ancient ones (Dooming their world)»

Whispers reverberate under the wind, speaking of an omen of brewing doom,

warning those who awakened Majora.

Far beyond the battlements resounds the

howling of a thousand wolves.

Rancorous chants echo in the mountains, «come forth impious legions».

Funeral winds sweep across the land,

as Cimmerian shadows dance in a macabre harmony, under the gleaming blood red

full moon, burning bright.

Seraphic archangels of death, wrathfully descending

in infernal glory, in celebration of the imminence of Majora, harbinger of doom

and misery.

A curtain of darkness spreads over the plains.

Draped in nightfall,

the atramentous sky remains starless.

As the moon seemingly grows larger,

the air thickens with the fumes of death.

From poisonous swamps,

to monolithic mountains, from cerulean oceans to barren dunes of sand,

vile energies emanate from the four corners of the earth, (an aura of)

desolation brooding over Termina.

Inevitably, a mysterious sphere looms above

the cursed landscapes.

Doomed, the Terminians wait in disbelief as the moon is

drawn down upon the earth.

And far beyond the mountains, the stone tower stands

alone as an ominous reminder of their heresy

«У струмені небеса

Орди звірів стрімко піднялися».

«На перевернутому небі відкрився портал, ворота, що ведуть у царство

безмежні пустелі

Там вони виявили спляче зло, запечатане в безвісті»

«Запряганий нечестивими людьми (це непереможна сила)

Богохульські пам'ятники (поклоніння)

Виносячи похмурість (На своїй землі)

Прокляття стародавніх (Прирікання їхнього світу)»

Під вітром лунає шепіт, говорячи про ознаку назріваючої загибелі,

застерігаючи тих, хто розбудив Майору.

Далеко за зубцями лунає

виття тисячі вовків.

У горах лунають озлоблені співи, «виходять нечестиві легіони».

По землі проносяться похоронні вітри,

як кіммерійські тіні танцюють у страшній гармонії під блискучою криваво-червоною

повний місяць, палаючий яскравий.

Серафічні архангели смерті, гнівно спускаються

у пекельній славі, у святкуванні наближення Майори, передвістя загибелі

і нещастя.

Завіса темряви простягається над рівнинами.

Закутаний вночі,

атраментне небо залишається беззоряним.

Коли місяць, здавалося б, стає все більшим,

повітря згущується випарами смерті.

З отруйних боліт,

до монолітних гір, від церулеових океанів до безплідних пісочних дюн,

підлі енергії виходять з чотирьох кутів землі (аура)

спустошення, що панує над Терміною.

Зверху неминуче маячить таємнича сфера

прокляті краєвиди.

Приречені, термініанці з невірою чекають, як місяць

стягнуто на землю.

А далеко за горами стоїть кам’яна вежа

лише як зловісне нагадування про їхню єресь