Scriptures from the Typhlodians - Chthe'ilist

-According to an old Cilucitionian legend, it is said that there exists an

antediluvian manuscript containing the scriptures revealing the secrets of

Eil’udom.

It is said that reciting the writings is forbidden.

These scriptures were written in an arcane dialect by the eyeless ones — the «Typhlodians» — in which rituals of astral projection to enter Eil’udom were «exposed».

Rumours said that whoever tried to decipher the dialect would suffer the same

fate of the Typhlodians: Punished by the gods — left deformed and sightless.

My quest to uncover the secrets of these scriptures then began.

Town-folks would think I lost my mind, fearing the Typhlodian spirits would

bestow a curse upon me.

My helpless obsession led me to a subterranean temple, where the book was kept

in secrecy.

And after returning to the village with my prize, I could already smell the

fumes of death surrounding me.

While reciting the strange incantations, I went into a deep slumber — which

took my spirit in the cursed dream world of Eil’udom, and inside a subterranean

sepulchre.

The sepulchre was filled with mangled bodies — Pale, emaciated eyeless beings.

The corpses started to convulse and move.

I realized I was cursed by the typhlodians.

And with their empty eye sockets — fathomless abysses of terror,

they stared at me and whispered my name.

I deeply gazed into their empty stare.

Endlessly screaming, I beheld my own death.

Night after night, these nightmarish beings came back to haunt my dreams with

their empty, eye-less stare.

But the manifestations soon became more frequent, even during day-time.

I pray that the gods will forgive me, and that someone will find this journal

upon my death and burn the scriptures.

For I, Edward, must now remove my own eyes.

In death, I will find peace.

I cannot bear seeing their horrific stares anymore.

By the gods, they are in the windows!

As you finish reading the last sentence, you turn the other pages of the book,

and notice numerous spots of blood on the blank pages.

You close the journal and slowly walk away from the corpse, but as you back

away from the gruesome scene, you hear a cold, otherworldly voice whisper

something behind your ears

-Згідно   старої легенди цілюціціону, кажуть, що існує

допотопний рукопис, що містить священні писання, що розкривають таємниці

Ейлудом.

Кажуть, що читати твори заборонено.

Ці писання були написані таємним діалектом безочими — «тифлодійцями» — у якім були «викриті» ритуали астральної проекції для входу в Ейлудом.

Ходили чутки, що той, хто спробує розшифрувати діалект, постраждає від того ж

доля тифлодійців: покарані богами — залишені деформованими та незрячими.

Тоді почалися мої пошуки, щоб розкрити таємниці цих віршів.

Жителі міста подумали б, що я втратив розум, боячись, що тифлодійські духи зроблять це

прокляття на мене.

Моя безпорадна одержимість привела мене до підземного храму, де зберігалася книга

у таємниці.

А після повернення в село зі своїм призом я вже відчув запах

дим смерті оточує мене.

Декламуючи дивні заклинання, я впав у глибокий сон — що

прийняв мій дух у проклятому світі мрій Eil’udom і всередині підземного моря

гробниця.

Гробниця була наповнена понівеченими тілами — блідими виснаженими безочими істотами.

Трупи почали судомитися й рухатися.

Я усвідомив, що мене прокляли тифлодійці.

І з їхніми порожніми очами — бездонними безоднями жаху,

вони дивилися на мене і прошепотіли моє ім’я.

Я глибоко дивився в їхній порожній погляд.

Безкінечно кричачи, я бачив власну смерть.

Ніч за ніччю ці кошмарні істоти поверталися, щоб переслідувати мої мрії

їхній порожній погляд без очей.

Але невдовзі прояви почастішали навіть у денний час.

Я молюся, щоб боги пробачили мене і щоб хтось знайшов цей щоденник

після моєї смерті і спалити Святе Письмо.

Бо я, Едвард, тепер мушу видалити власні очі.

У смерті я знайду спокій.

Я не можу більше бачити їхні жахливі погляди.

Кляну вам боги, вони у вікнах!

Коли ви закінчите читати останнє речення, ви перегортаєте інші сторінки книги,

і помітите численні плями крові на порожніх сторінках.

Ви закриваєте щоденник і повільно відходите від трупа, але коли повертаєтеся

далеко від жахливої ​​сцени ви чуєте холодний потойбічний шепіт

щось за вухами