The Borderline - Chris Ledoux

In a cloud of dust cross Texas, south of San Antone

The lawman and the cowboy pushed their horses on

Racin' toward the Rio running out of time

They had to catch the outlaws before they crossed the borderline

Well, the lawman wanted justice the cowboy revenge

They tracked the Outlaws' horses up to the river’s edge

And there across the Rio a badge ain’t worth a dime

The law was in their own hands once they crossed the borderline

So they ride to the desert wind down a dusty trail, destiny begins

Heroes never turn or look back

They just ride through the sands of time on the borderline

In the safety of the badlands the outlaws stopped their run

The campfire rings with laughter of evil things they’ve done

How they’d taken all they wanted and killed the cowboy’s wife

And knew no one would follow them, cross the borderline

The lawman and the cowboys stepped out of the dark

And it was two against the twenty and every bullet found its mark

And so goes the legend that out there in the night

The two still ride together somewhere beyond the borderline

So they ride to the desert wind, down a dusty trail, destiny begins

Heroes never turn or look back

They just ride through the sands of time on the borderline

They ride to the desert wind, down a dusty trail, destiny begins

Heroes never turn or look back

They ride to the desert wind, down a dusty trail, destiny begins

Heroes never turn or look back…

Хмара пилу перетинає Техас, на південь від Сан-Антоне

Законник і ковбой погнали своїх коней далі

Мчимо до Ріо, що закінчується час

Вони повинні були зловити розбійників, перш ніж вони перетнули кордон

Що ж, законодавець хотів справедливості, щоб ковбой помстився

Вони вистежили коней розбійників до берега річки

А там через Ріо значок не вартує ні копійки

Коли вони перетнули кордон, закон був у їхніх руках

Тож вони їдуть в пустелю запиленою стежкою, доля починається

Герої ніколи не повертаються й не озираються назад

Вони просто мандрують пісками часу на прикордонній лінії

У безпеці безлюдних земель розбійники зупинили свою втечу

Вогонь дзвонить сміхом від злих речей, які вони зробили

Як вони забрали все, що хотіли, і вбили дружину ковбоя

І знав, що ніхто не піде за ними, перетне кордон

Законник і ковбої вийшли з темряви

І було два проти двадцяти, і кожна куля знайшла свій слід

І так іде легенда, що там у ночі

Двоє все ще їздять разом десь за межу

Тож вони їдуть до пустельного вітру, вниз запильною стежкою, починається доля

Герої ніколи не повертаються й не озираються назад

Вони просто мандрують пісками часу на прикордонній лінії

Вони їдуть на пустельний вітер, запилюваною стежкою, починається доля

Герої ніколи не повертаються й не озираються назад

Вони їдуть на пустельний вітер, запилюваною стежкою, починається доля

Герої ніколи не повертаються і не озираються назад…