У тебя на коленях - Chkalov

Ой, да не губи меня,

да смилуйся, я так устал.

Ой, да не ищи меня

уйду к подножию скал.

Да порыдаю в пинжак

горькой полыни.

И лебеда на губах

будет слаще мёда.

Да расскажу облакам,

как сердце стынет.

И что мечтаю я лишь об одном:

хоть раз уснуть у тебя на коленях.

Ой, да похмели меня,

вконец бодун загрыз.

Ой, да поделом, эх, поделом!

Не в свои сани не садись!

Как тот язычник дышу

на слепую свечу

и с упоением жду

той жуткой минуты,

когда сердечная боль

вдруг сменится злостью,

и похоронит мечту

хоть раз уснуть у тебя на коленях.

Ой, да разбуди меня

да чтоб не снилась ерунда.

Ой, да принеси огня

ты всё сама поймёшь, когда

я сгину там, где огонь

превращается в камень,

и камыши у воды

стеблями в небо застыли

и улетающих птиц

последние стаи

напомнят мне сладкий сон,

где я почил у тебя на коленях.

Ой, так не губи мене,

так помилуйся, я так втомився.

Ой, так не шукай мене

піду до підніжжя скель.

Так поряджаю в пінжак

гіркого полину.

І лобода на губах

буде солодше за мед.

Так розкажу хмар,

як серце холоне.

І що мрію я лише про одного:

хоч раз заснути у тебе на колінах.

Ой, так, похмели мене,

до кінця бодун загриз.

Ой, так, поділом, ех, поділом!

Не в свої сани не сідай!

Як той язичник дихаю

на сліпу свічку

і з задоволенням чекаю

тієї жахливої ​​хвилини,

коли серцевий біль

раптом зміниться злістю,

і поховає мрію

хоч раз заснути у тебе на колінах.

Ой, так розбуди мене

так, щоб не снилася нісенітниця.

Ой, так, принеси вогню

ти все сама зрозумієш, коли

я згину там, де вогонь

перетворюється на камінь,

і очерети у води

стеблами в небо застигли

та літаючих птахів

останні зграї

нагадають мені солодкий сон,

де я відпочив у тебе на колінах.