On the Radio - Chip Taylor

this is how it works

it feels a little worse

and when we drove our hearse

right through that screaming crowd

while laughing up a storm

until we were just bone

until it got so warm

that none of us could sleep

then all the styrofoam

began to melt away

we tried to find some worms

to aid in the decay

but none of them were home

inside their catacomb

a million ancient bees

began to sting our knees

while we were on our knees

praying that disease

would leave the ones we love

and never come again

and on the radio

we heard november rain

the solo’s really long

but it’s a pretty song

we listened to it twice

cause the dj was asleep

this is how it works

you’re young until you’re not

you love until you don’t

you try until you can’t

you laugh until you cry

you cry until you laugh

and everyone must breathe

until their dying breath

this is how it works

you peer inside yourself

you take the things you like

and try to love the things you took

and then you take that love you made

and stick it into some--

someone else’s heart

pumping someone else’s blood

and walking arm in arm

you hope it don’t get harmed

but even if it does

you’ll just do it all again

on the radio

you hear november rain

that solo’s awful long

but it’s a nice refrain

you listen to it twice

cause the dj is asleep

on the radio…

це як працює

почувається трохи гірше

і коли ми вели свій катафалк

прямо крізь цей кричущий натовп

під час сміху з бурі

поки ми не були просто кістками

поки не стало так тепло

що ніхто з нас не міг спати

потім весь пінопласт

почав танути

ми намагалися знайти деяких черв’яків

щоб допомогти в розпаді

але нікого з них не було вдома

всередині їхньої катакомби

мільйон стародавніх бджіл

почали боліти коліна

поки ми стояли на колінах

молиться про цю хворобу

залишив би тих, кого ми любимо

і ніколи більше не приходити

і по радіо

ми чули листопадовий дощ

соло справді довге

але це гарна пісня

ми прослухали й двічі

тому що діджей спів

це як працює

ти молодий, поки не будеш

ти любиш, поки не любиш

ти намагаєшся, поки не зможеш

ти смієшся, поки не плачеш

ти плачеш, поки не смієшся

і всі повинні дихати

аж до їхнього передсмертного подиху

це як працює

ти зазираєш всередину себе

ти береш речі, які тобі подобаються

і намагайтеся любити речі, які ви взяли

а потім ви приймаєте ту любов, яку ви завоювали

і встромити його в дещо--

чуже серце

перекачування чужої крові

і ходьба рука об руку

ви сподіваєтеся, що це не постраждає

але навіть якщо це так

ви просто зробите все це знову

по радіо

ти чуєш листопадовий дощ

це соло жахливо довге

але це гарний приспів

ви слухаєте й двічі

тому що діджей спить

по радіо…