Ahora Quien - Chico Trujillo

A quién van a engañar ahora tus brazos?

A quién van a mentirle ahora tus labios?

A quién vas a decirle ahora «te amo»?

Y luego en el silencio le darás tu cuerpo

Detendrás el tiempo sobre la almohada

Pasarán mil horas en tu mirada

Sólo existirá la vida amándote

Ahora quién?

Y quién te escribirá poemas y cartas?

Y quién te contará sus miedos y faltas?

A quién le dejarás dormirse en tu espalda?

Y luego en el silencio le dirás «te quiero»?

Detendrás su aliento sobre tu cara

Perderá su rumbo en tu mirada

Y se le olvidará la vida amándote

Ahora quién?

Ahora quién si no soy yo

Me miro y lloro en el espejo y me siento estúpido

Ilógico, y luego te imagino toda regalando el olor de tu piel

Tus besos, tu sonrisa eterna y hasta el alma en un beso

En un beso vá el alma

Y en mi alma está el beso que pudo ser

A quién le dejarás tu aroma en la cama?

A quién le quedará el recuerdo mañana?

A quién le pasarán las horas con calma?

Y luego en el silencio deseará tu cuerpo

Se detendrá el tiempo sobre su cara

Pasará mil horas en la ventana

Se le acabará la voz llamándote

Ahora quién?

Ahora quién?

Ahora quién si no soy yo?

Me miro y lloro en el espejo y me siento estúpido

Ilógico, y luego te imagino toda regalando el olor de tu piel

Tus besos, tu sonrisa eterna y hasta el alma en un beso

En un beso va el alma

En mi alma está el beso que pudo ser

Ahora quién?

Кого тепер твої руки обдурять?

Кому тепер твої губи будуть брехати?

Кому ти зараз скажеш «Я тебе люблю»?

І тоді ти в тиші віддаш йому своє тіло

Ви зупините час на подушці

Тисяча годин пройде в твоєму погляді

Буде тільки життя, яке любить тебе

А тепер хто?

А хто тобі писатиме вірші та листи?

А хто скаже вам про їхні страхи та провини?

Кому ти дозволиш заснути на спині?

А потім у тиші ти скажеш «Я тебе люблю»?

Ти зупиниш його дихання на своєму обличчі

Він заблукає у вашому погляді

І він забуде своє життя, люблячи вас

А тепер хто?

Хто тепер, якщо це не я

Я дивлюся на себе, плачу в дзеркало і відчуваю себе дурним

Нелогічно, і тоді я уявляю, що ви всі видаєте запах своєї шкіри

Твої поцілунки, твоя вічна посмішка і навіть душа в поцілунку

У поцілунку йде душа

А в моїй душі той поцілунок, який міг бути

Кому ти залишиш свій аромат у ліжку?

Кому буде пам’ять завтра?

Хто проведе години спокійно?

І тоді в тиші забажає твоє тіло

Час зупиниться на вашому обличчі

Проведе у вікні тисячу годин

Ваш голос закінчиться, щоб кликати вас

А тепер хто?

А тепер хто?

Хто тепер, якщо це не я?

Я дивлюся на себе, плачу в дзеркало і відчуваю себе дурним

Нелогічно, і тоді я уявляю, що ви всі видаєте запах своєї шкіри

Твої поцілунки, твоя вічна посмішка і навіть душа в поцілунку

У поцілунку йде душа

У моїй душі поцілунок, який міг бути

А тепер хто?