The Pull - Chicago

Summertime came too soon,

Summers in kansas often do.

And the air was still,

I felt the pull.

I recall the heat rising from the ground in a way.

And I knew I was the first to pass this way.

I believe I step across some line,

Or I stumble through the doorway in space and time,

Like a drunk who blacks out from the wine,

Never remembers his name.

Always feel so alone,

Wherever I am I feel the pull,

And the life I’ve left behind the pull.

And in case I have no future, I’ve got the past

There’s no telling just how long this play will last.

I believe I step across some line,

Or I stumble through the doorway in space and time,

Like a drunk who blacks out from the wine,

Never remembers his name,

Never remembers.

I’m down, walking through a storm.

I hear a voice inside, crying,

It calls my name like a judge accusing,

Black robe hanging down, whoah,

Don’t forget be brave about your love.

Well I walk across the murky room,

And there’s flashes in my eyes,

I don’t know what I’m doin'.

Like a drunk who blacks out from the wine,

Never remembers his name.

Like a drunk who blacks out from the wine,

Never remembers his name,

Never remembers his name,

I never remember my name.

Надто скоро настала літня пора,

Влітку в Канзасі часто.

І повітря було тихе,

Я відчув тягу.

Я певним чином пам’ятаю тепло, яке піднімалося від землі.

І я знав, що я перший, хто пройде цей шлях.

Я вважаю, що переступаю через якусь межу,

Або я спотикаюсь у дверях у просторі та часі,

Як п’яний, що втрачає свідомість від вина,

Ніколи не пам'ятає свого імені.

Завжди відчуваю себе самотнім,

Де б я не був, я відчуваю тягу,

І життя, яке я залишив позаду, тягне.

І якщо у мене немає майбутнього, у мене є минуле

Невідомо, як довго триватиме ця гра.

Я вважаю, що переступаю через якусь межу,

Або я спотикаюсь у дверях у просторі та часі,

Як п’яний, що втрачає свідомість від вина,

Ніколи не пам'ятає свого імені,

Ніколи не пам'ятає.

Я внизу, йду крізь шторм.

Я чую голос всередині, плаче,

Він кличе моє ім’я, як суддя звинувачує,

Чорний халат звисає, ой,

Не забувайте бути сміливим у своєму коханні.

Ну, я йду по темній кімнаті,

І спалахи в моїх очах,

Я не знаю, що роблю.

Як п’яний, що втрачає свідомість від вина,

Ніколи не пам'ятає свого імені.

Як п’яний, що втрачає свідомість від вина,

Ніколи не пам'ятає свого імені,

Ніколи не пам'ятає свого імені,

Я ніколи не пам’ятаю свого імені.