Le Chat du Café des Artistes - Charlotte Gainsbourg

Quand on est mort, c’est qu’on est mort

Quand on n’rit plus, c’est qu’on n’vit plus

Quand j’aurai coupé la ficelle

Mettez-moi dans une poubelle

Laissez-moi faisander un mois

Et de là, jetez-moi au chat

Qu’il refuse ma rate et mon foie

Mais choisissez l’heure pour qu’il me mange le cœur

Et je reste encore avec vous

Sur vos épaules et vos genoux

Qu’je sois puisqu’il faut qu’on existe

Le chat du café des artistes

Et si le pain vient à manquer

Je serai là et n’hésitez pas

Brisez-moi les pattes et le cou

Et puis mangez-moi à même le chat

Ce n’sera pas la première fois

Qu’on aura mangé un artiste

Quand on est mort, c’est qu’on est mort

Quand on n’rit plus, c’est qu’on n’vit plus

Quand il a coupé la ficelle

On l’a mis dans une poubelle

Et puis ils m’ont oublié là

Là-là-là, là-là-là-là-là

Comme ils ont oublié le chat

Comme ils oublieront ma tête et mes chansons

Ce n’sera pas la dernière fois

Que l’on oubliera un artiste

Quand on est mort, c’est qu’on est mort

Quand on n’rit plus, c’est qu’on n’vit plus

Quand il a coupé la ficelle

On l’a mis dans une poubelle

Et puis ils m’ont oublié là

Là-là-là-là-là-là-là-là

Là-là-là-là-là-là-là-là

Коли ми мертві, ми мертві

Коли ми більше не сміємося, це тому, що ми більше не живемо

Коли я перерізав шнурок

Поклади мене в смітник

дай почекати місяць

А звідти кинь мене до кота

Що він відмовляється від моєї селезінки і моєї печінки

Але виберіть час, щоб воно з’їло моє серце

І я все одно залишаюся з тобою

На плечах і на колінах

Щоб я був, оскільки ми повинні існувати

The Artists Cafe Cat

А якщо закінчиться хліб

Я буду там і не вагайся

Зламайте мені ноги і шию

А потім з’їж мене з кота

Це буде не вперше

Що ми з’їли художника

Коли ми мертві, ми мертві

Коли ми більше не сміємося, це тому, що ми більше не живемо

Коли він перерізав струну

Викладаємо в смітник

А потім мене там забули

Там-там, там-там-там-там

Як забули кота

Як вони забудуть мою голову і мої пісні

Це буде не в останній раз

Що ми забудемо художника

Коли ми мертві, ми мертві

Коли ми більше не сміємося, це тому, що ми більше не живемо

Коли він перерізав струну

Викладаємо в смітник

А потім мене там забули

Там-там-там-там-там-там

Там-там-там-там-там-там