Viva Villa-Lobos - Charlie Byrd

Je m’appelle Charlie,

et aujourd’hui j’ai froid,

j’ai pas envie de rire.

J’avais oublié qu’en hiver,

il était bon d’se couvrir.

J’me suis dessiné des mitaines,

et une écharpe bon marché,

j’aurai jamais cru qu’mon rêve,

pourrait m'ôter ma liberté.

Mon crime, celui pour l’quel j’suis condamné,

c’est d’avoir souri sur des sujets où les autres se sont braqués,

C’est d’oser dénoncer, avec second degré, caricaturer une réalité

Souvent trop oubliée.

Mais où vas tu mon monde?

Esclave des arts et des lettres?

Ta liberté c’est donc de fuir plutôt que de l’admettre?

Tu appelles au combat, quand nous restons bouffons des rois,

Divertir pour des sourires, est-ce là l’erreur qui nous tuera?

J’ai froid, j’ai peur.

Aujourd’hui le vent me glace le sang,

j’ai l’impression qu’la fin a trouvé son commencement.

Alors courez, hurlez, indignez vous face à mes dires,

Alors criez, jugez, si être à genoux pour vous c’est vivre,

On ne m’enlèvera rien, on ne m’achèvera pas,

Vous voulez être libres?

Mais vous n'êtes rien de ça.

Alors pleurez, tombez, mais ne regrettez pas,

La vie nous a donné le choix de mener nos propres combats,

Notre arme a été la parole, quelques crayons, ça n’suffit pas,

Il aura suffit d’une fois pour que notre arme ait perdue foi.

Je m’appelle Charlie, et aujourd’hui j’ai froid, j’ai pas envie d’rire.

Non car aujourd’hui je suis mort, et c’est demain que vient le pire.

Мене звати Чарлі,

а сьогодні мені холодно,

Я не хочу сміятися.

Я забув, що взимку,

було добре прикрити.

Намалювала собі рукавиці,

і дешевий шарф,

Ніколи б не повірив, що моя мрія,

може позбавити мене свободи.

Мій злочин, за який я засуджений,

це посміхатися темам, на яких зосереджувалися інші,

Це означає наважитися засудити, з другим ступенем, карикатурити дійсність

Часто занадто забутий.

Але куди ти йдеш, мій світе?

Раб мистецтва та літератури?

Отже, ваша свобода полягає в тому, щоб тікати, а не визнавати це?

Ти кличеш до бою, коли ми ще з королями дуріємо,

Розваги для усмішок, це та помилка, яка нас уб’є?

Мені холодно, мені страшно.

Сьогодні вітер морозить мою кров,

Я відчуваю, що кінець знайшов свій початок.

Так біжи, кричи, обурюйся на мої слова,

Тож кричи, суддя, якщо стояти на колінах — це жити для тебе,

Нічого в мене не заберуть, нічого не доб'ють,

Хочеш бути вільним?

Але ти нічого з цього.

Тож плач, падай, але не жалій,

Життя дало нам вибір вести власні битви,

Нашою зброєю було слово, кілька олівців, цього мало,

Лише один раз наша зброя втратила віру.

Мене звуть Чарлі, і сьогодні мені холодно, мені не хочеться сміятися.

Ні, бо сьогодні я мертвий, а завтра буде найгірше.