Hommage à Villa-Lobos - Charlie Byrd

Je m’appelle Charlie,

et aujourd’hui j’ai froid,

j’ai pas envie de rire.

J’avais oublié qu’en hiver,

il était bon d’se couvrir.

J’me suis dessiné des mitaines,

et une écharpe bon marché,

j’aurai jamais cru qu’mon rêve,

pourrait m'ôter ma liberté.

Mon crime, celui pour l’quel j’suis condamné,

c’est d’avoir souri sur des sujets où les autres se sont braqués,

C’est d’oser dénoncer, avec second degré, caricaturer une réalité

Souvent trop oubliée.

Mais où vas tu mon monde?

Esclave des arts et des lettres?

Ta liberté c’est donc de fuir plutôt que de l’admettre?

Tu appelles au combat, quand nous restons bouffons des rois,

Divertir pour des sourires, est-ce là l’erreur qui nous tuera?

J’ai froid, j’ai peur.

Aujourd’hui le vent me glace le sang,

j’ai l’impression qu’la fin a trouvé son commencement.

Alors courez, hurlez, indignez vous face à mes dires,

Alors criez, jugez, si être à genoux pour vous c’est vivre,

On ne m’enlèvera rien, on ne m’achèvera pas,

Vous voulez être libres?

Mais vous n'êtes rien de ça.

Alors pleurez, tombez, mais ne regrettez pas,

La vie nous a donné le choix de mener nos propres combats,

Notre arme a été la parole, quelques crayons, ça n’suffit pas,

Il aura suffit d’une fois pour que notre arme ait perdue foi.

Je m’appelle Charlie, et aujourd’hui j’ai froid, j’ai pas envie d’rire.

Non car aujourd’hui je suis mort, et c’est demain que vient le pire.

Мене звати Чарлі,

а сьогодні мені холодно,

Я не хочу сміятися.

Я забув, що взимку,

добре було прикритися.

Я собі намалював рукавиці,

і дешевий шарф,

Я б ніколи не повірив, що моя мрія,

міг забрати мою свободу.

Мій злочин, той, за який я засуджений,

це посміхатися на предметах, на яких зосередилися інші,

Це наважитися засуджувати з другим ступенем карикатури на реальність

Часто занадто забуваються.

Але куди ти йдеш, мій світ?

Раб мистецтва та літератури?

Отже, ваша свобода полягає в тому, щоб бігти, а не визнавати це?

Ти кличеш до бою, коли ми ще дуріємо навколо королів,

Розваги для посмішок, це помилка, яка нас вб’є?

Мені холодно, мені страшно.

Сьогодні вітер заморожує мою кров,

Я відчуваю, що кінець знайшов свій початок.

Тож бігай, кричи, обурюйся на мої слова,

Тож кричи, суди, якщо бути на колінах - це жити для тебе,

Нічого в мене не заберуть, нічого не доведуть,

Хочете бути вільним?

Але ти нічого з цього.

Тож плач, падайте, але не шкодуйте,

Життя дало нам вибір вести власні битви,

Нашою зброєю було слово, кілька олівців, цього мало,

Знадобився лише один раз, щоб наша зброя втратила віру.

Мене звати Чарлі, і сьогодні мені холодно, мені не хочеться сміятися.

Ні, бо сьогодні я мертвий, а завтра найгірше.