A La Porte Du Garage - Charles Trenet, Henri Salvador

Paroles de la chanson A la Porte du Garage:

À la porte du garage

Aux environs des belles années mille neuf cent dix

Lorsque le monde découvrait l’automobile

Une pauvre femme abandonnée avec ses fils

Par son mari qui s'était enfui à la ville

Dans une superbe Panhard et Levassor

Qu’il conduisait en plein essor

Lui écrivait ces mots d’espoir

En pensant que peut-être un soir

Il reviendrait tout comme avant

Au lieu de partir dans le vent

Je t’attendrai à la porte du garage

Tu paraîtras dans ta superbe auto

Il fera nuit mais avec l'éclairage

On pourra voir jusqu’au flanc du coteau

Nous partirons sur la route de Narbonne

Toute la nuit le moteur vrombira

Et nous verrons les tours de Carcassonne

Se profiler à l’horizon de Barbeira

Le lendemain toutes ces randonnées

Nous conduiront peut-être à Montauban

Et pour finir cette belle journée

Nous irons nous asseoir sur un banc

L'époux volage hélas ne revint pas si tôt

Escamoté par son nuage de poussière

Courant partout: Nice-Paris, Paris-Bordeaux

Sans se soucier de sa famille dans l’ornière

Il courut ainsi pendant plus de quarante ans

Et puis un jour, tout repentant

Il revint voir sa belle d’antan

Qui avait appris à ses enfants

Ce refrain que les larmes aux yeux

Ils répétaient aux deux bons vieux

Ah quel bonheur à la porte du garage

Quand tu parus dans ta superbe auto

Il faisait nuit mais avec l'éclairage

On pouvait voir jusqu’au flanc du coteau

Demain, demain sur la route de Narbonne

Tout comme jadis heureux tu conduiras

Et nous verrons les tours de Carcassonne

Se profiler à l’horizon de Barbeira

Pour terminer ce voyage de poète

Et pour fêter ce retour du passé

Nous te suivrons tous deux à bicyclette

En freinant bien pour ne pas te dépasser

En freinant bien pour ne pas te dépasser

Текст пісні At the Garage Door:

Біля воріт гаража

Близько прекрасних років тисяча дев'ятсот десять

Коли світ відкрив автомобіль

Бідна покинута жінка з синами

Її чоловіком, який втік до міста

У чудовому Panhard et Levassor

Що він був за кермом

Написав йому ці слова надії

Думаючи, можливо, однієї ночі

Він повернувся б так само, як і раніше

Замість того, щоб йти за вітром

Я чекатиму тебе біля воріт гаража

Ви з’явиться у своїй чудовій машині

Буде темно, але з освітленням

Ми бачимо аж до схилу пагорба

Ми виїдемо дорогою до Нарбонни

Всю ніч двигун буде гудіти

І ми побачимо вежі Каркассона

Вимальовується на горизонті Барбейра

Наступного дня всі ті походи

Ми можемо відвезти нас в Монтобан

І завершити цей прекрасний день

Сядемо на лавку

Непостійний чоловік, на жаль, повернувся не так швидко

Потягнений своєю хмарою пилу

Біг скрізь: Ніцца-Париж, Париж-Бордо

Не піклуючись про свою родину в колії

Так він бігав більше сорока років

А потім одного дня всі покаялися

Він повернувся, щоб побачити колишню красу

Який навчав своїх дітей

Цей приспів, що викликає сльози на очах

— повторили вони двом добрим старикам

Ах, яке щастя біля воріт гаража

Коли ти з'явився у своїй красивій машині

Було темно, але з освітленням

Ви могли бачити весь шлях до схилу пагорба

Завтра, завтра по дорозі в Нарбонну

Так само, як колись щасливий, ти будеш їздити

І ми побачимо вежі Каркассона

Вимальовується на горизонті Барбейра

Щоб завершити шлях цього поета

І щоб відсвяткувати це повернення з минулого

Ми обидва підемо за вами на велосипедах

Сильно гальмуйте, щоб не обганяти

Сильно гальмуйте, щоб не обганяти