Scars - Charles Esten

Bobby rode that bar stool

And everynight he’d start off with a smile.

He tell a joke he told before,

Just sit there laughing for a while.

But when it got close to closing

We’d have to call a cab and take his keys.

Cause he’d be crying out «I'm Sorry»

To someone only he could see.

Scars…

We all hide…

What we burry, and then carry

Deep inside, makes life hard.

We all lay our scars.

Door bell rang at midnight.

Carol stood there crying at the door.

In her night gown with a suitcase,

Saying, «I just couldn’t take it anymore.»

We stood up all night talking, about all the pain and heart ache, that she…

sang

Then she said, «What is it about me, that i only choose the ones who treat me

mean?»

Scars.

We all hide.

What we burry, and then carry, deep inside…

Makes life hard.

We all lay our scars.

Sometimes all it takes, is some faded photograph from my old man.

And i’m right back in that struggle.

And i may never understand.

Scars…

We don’t show…

What we burry, and then carry…

Down the road… makes life hard

We all have our… Scars.

Makes life hard…

We all have our, scars.

Боббі сів на барний стілець

І кожен вечір він починав із посмішки.

Він розповідає жарт, який розповідав раніше,

Просто посидьте там і смійтеся деякий час.

Але коли він наблизився до закриття

Нам доведеться викликати таксі й забрати його ключі.

Тому що він кричав би «Вибач»

Комусь, кого тільки він міг бачити.

Шрами…

Ми всі ховаємось…

Те, що ми закопуємо, а потім несемо

Глибоко всередині робить життя важким.

Ми всі залишаємо свої шрами.

Опівночі дзвонив у двері.

Керол стояла і плакала біля дверей.

У нічній сукні з валізою,

Сказавши: «Я просто не міг більше терпіти».

Ми встали всю ніч, розмовляючи про весь біль і серцевий біль, що вона…

співав

Тоді вона сказала: «Що це в мені, що я вибираю лише тих, хто ставиться до мене

означає?»

Шрами.

Ми всі ховаємось.

Те, що ми закопуємо, а потім несемо глибоко всередині…

Утруднює життя.

Ми всі залишаємо свої шрами.

Іноді все, що потрібно, — це вицвіла фотографія мого старого.

І я знову в цій боротьбі.

І я, можливо, ніколи не зрозумію.

Шрами…

Ми не показуємо…

Те, що ми закопуємо, а потім несемо…

По дорозі... ускладнює життя

У всіх нас є… Шрами.

Утруднює життя…

У всіх нас є свої шрами.