Memorial Embers - Chalice

Where once a naive child learnt the ropes of life and pain

An ashen path has forged to view those remnants with disdain

As leaves descending earthward are a seasonal display

Within those trees and subtle breeze I fell to grace today

Where once a sheltered boy had learnt the sadness of his past

An ashen path has forged to burn the memories at last

As snakes discard their fettered skin and carry on the same

Without that flesh the life is fresh, as though reborn again

Shadows of a candle once adorned

With ambiance beneath a dying flame

Unending is the grief so long alone

The crying light to death reborn again

Reborn again

Reborn again

Today the snakes lie naked

And the land’s adorned with leaves

And I rest upon the sunset

With a soul that’s learnt to breathe

Today I fell to grace

Amongst a thousand rising embers

Beneath the sky they fade and die

At last… lest I remember

Де колись наївна дитина навчилася канатів життя та болю

Попеляста доріжка викована, щоб дивитися на ці залишки з зневагою

Оскільки листя, що опускаються до землі, є сезонним проявом

Серед цих дерев і легкий вітерець я впав на легку сьогодні

Де колись захищений хлопчик дізнався про смуток свого минулого

Попеляста доріжка викована, щоб нарешті спалити спогади

Як змії скидають свою сковану шкіру й продовжують так само

Без цієї плоті життя свіже, хоча й відроджується знову

Тіні свічки, колись прикрашеної

З атмосферою під гасаючим полум’ям

Нескінченне горе так довго самотнє

Світло плачу до смерті відродилося знову

Відродився знову

Відродився знову

Сьогодні змії лежать голими

І земля прикрашена листям

І я спочиваю на заході сонця

З душею, яка навчилася дихати

Сьогодні я впав у благодію

Серед тисячі вугілля

Під небом вони згасають і вмирають

Нарешті… щоб я не пам’ятав