A Semblance of Sanity - Chalice

A mighty and unprecedented thought

A vagrant memory from wilderness

Where the civil and the servant are sought

And tracing living death is frivolous

It’s this I leave for you alone to press

Yet comprehension I doubt for myself

The cane that leads the blinded but a guess

This trivial barometer of health

A reckoning of sorts, 'twas left upon the shelf

A tectonic fault plagues the mind of man

The blameless shame of dreams undreamt within

I am the echoed conflict, not the span

The pleasure of the motive, then the sin

Stigmata is the shepherd of the skin

The cloak of greater chaos shields the sane

From inertia of the linear spin

The rupture of the twist imbibes the brain

From where I cast the cane, so too doth come your flame

A rooftop dungeon and jigsaw romance

Permeates the refuge of unreason

The conceptual conclave — change each stance

Through varied mutations of the season

By soul and mind conspiring to treason

To unify and segregate as one

Always is the remnant of a lesion

Out frailty inherent in the sun

The madness has been spun, our web design undone

On gaining sanity — we think alone

A mosaic of ancient hopes, we hold the chisel

But we dare not touch the stone

One cannot break the magic from the mould

Nor know the fate of dice that haven’t rolled

Stack your unmatched driftwood upon the pyre

Then dare to think the madness is controlled

So as you pause, fool… bleeding from the wire

From where you lost the flame

So too doth come my fire

Могутня й безпрецедентна думка

Бродячий спогад із пустелі

Де шукають цивільного та службовця

А відстежувати живу смерть — легковажно

Це я залишаю вам натиснути

Але я сам сумніваюся в розумінні

Тростина, яка веде засліпленого, але здогадується

Цей тривіальний барометр здоров’я

Такий собі рахунок, він був залишений на полиці

Тектонічний розлом мучить розум людини

Бездоганний сором мрії не сниться всередині

Я — конфлікт, що повторюється, а не проміжок

Насолода мотивом, потім гріхом

Stigmata — це пастух шкіри

Плащ великого хаосу захищає здорових

Від інерції лінійного обертання

Розрив повороту поглинає мозок

Звідки я кинув тростину, тож і твоє полум’я

Підземелля на даху та роман з головоломкою

Пронизує притулок нерозумності

Концептуальний конклав — змінювати кожну позицію

Через різноманітні мутації сезону

Душею й розумом, змовою на зраду

Щоб об’єднати й розділити як єдине

Завжди — це залишок ушкодження

Зовнішня слабкість, властива сонцю

Божевілля розкручено, наш веб-дизайн скасовано

Про набуття розсудливості — ми думаємо наодинці

Мозаїка давніх надій, ми тримаємо зубило

Але ми не сміємо торкатися каменю

Неможливо вирвати магію з форми

І не знати долі невикинутих кісток

Покладіть свої неперевершені коряги на багаття

Тоді смійте подумати, що божевілля контролюється

Тож, коли ви робите паузу, дурень… стікаючи кров’ю з дроту

Звідки ти втратив полум'я

Так само мій вогонь