Bilder - Chakuza

Wie immer hab ich Krieg im Kopf, und doch steh ich im Blitzlicht

Was soll ich den erzählen, jap — den Mann im Spiegel gibt’s nicht

Komm frag mich ob ich fit bin

Alter, eigentlich Banane

Manchmal fühl ich mich so steif, als hät ich eingegipste Arme

Das mit Reisen klappt nicht so, weil mir die Patte fehlt zum Fliegen

Ich fahr Slalom auf den Skiern, durch den Acker voller Mienen

Und dann steh ich an den Schienen eines stehgelegten Bahnhofs

Alle Flammen sind erstickt, riesiger Drache, aber Zahnlos

Und dann lasse ich die Bilder von den Wänden fallen

Mein selbstgemaltes Ende halt

Sprenge das Gebäude — ich bin fertig mit dem Träumen

Keinen Bock mehr alle Scherben wegzuräumen

Ich hab so manchen schon gekränkt, man da ich anders denkend bin

In meinem Kopf herrscht des getrampel einer Sambatänzerin

Oder mich richtig hasse, denn es ist ein nicht endender Kampf

Der verdammte Griff zur Flasche und das nicht wegen dem Pfand

Das war mal anders, ich bin tagelang nur traurig, früher nicht

Denn ich hab so viel Mist gebaut, der nicht mehr auszubügeln ist

Und dann taucht es wieder auf, wie in nem Fluss versenkte Leiche

Irgendeiner kommt, bezeichnet dich als Schwuchtel oder Scheiße

Und dann lasse ich die Bilder von den Wänden fallen

Mein selbstgemaltes Ende halt

Sprenge das Gebäude — ich bin fertig mit dem Träumen

Kein Bock mehr alle Scherben wegzuräumen

Keine Sterne, alles fern, alles Kasernen und alles Grau

Ich fühl´ mich schwer, als wär´ ich Fernfahrer nach tagelangem Stau

Könnt´ ich Traurigkeit verkaufen wär´ ich Multimillionär

Doch ich schieb´ dauernd einen großen Haufen Bullshit hin und her

Ich kann die firlefanz Musik schon nicht mehr hören, doch hör sie trotzdem

Blas mir irgendwann den Kopf weg wie ein Selbstmörder-Maskottchen

Und natürlich such ich Gold, denn nach unendlichen Versuchen

Hängt der Wolf vor meinem Haus rum und ist ständig nur am pusten

Und dann lasse ich die Bilder von den Wänden fallen

Mein selbstgemaltes Ende halt

Sprenge das Gebäude — ich bin fertig mit den Träumen

Kein Bock mehr alle Scherben wegzuräumen

Ich verniete hier in diesem Schrank, vor nie versandten Briefen

Und fand immer erst den Frieden wenn die Lieferanten schliefen

Niemals Zeit für die Romanzen, sie verliefen sich im Sand

Denn innen drin sieht´s bei mir aus — wie ein vom Krieg zersägtes Land

Sag mir selbst man bleibt Zuhause, denn den Rest kannste vergessen

Vögel fallen auf die Schnauze, wenn die alten Äste brechen

Hab im Schädel einen Teletext, doch komplett ohne Infos

Und dennoch Strecke ich den Kopf zur Sonne hin — doch sinnlos

Як завжди, у мене на думці війна, але я все ж у центрі уваги

Що я маю йому сказати, так — людини в дзеркалі не існує

Приходь, запитай мене, чи я здоровий

Чувак, насправді банан

Іноді я відчуваю себе таким жорстким, ніби в мене руки в гіпсі

Подорожувати не дуже добре, тому що я не маю закрилок, щоб літати

Я слаломую на лижах по полю, повному мін

А потім я стою біля рейок стоячого вокзалу

Усе полум’я згасло, гігантський дракон, але Беззубик

А потім я дозволив картинам падати зі стін

Мій розписаний кінець

Підірвати будівлю — я закінчив мріяти

Більше не в настрої прибрати всі осколки

Я образив деяких людей, бо думаю по-іншому

У моїй голові — топтання танцівниці самби

Або справді ненавидіти мене, бо це нескінченна боротьба

Проклятий потягнувся до пляшки і не через заставу

Це було інакше, мені просто сумно цілими днями, не раніше

Бо я так наплутався, що вже не виправити

А потім знову з’являється, як труп, що потонув у річці

Хтось приходить називати вас педик або лайно

А потім я дозволив картинам падати зі стін

Мій розписаний кінець

Підірвати будівлю — я закінчив мріяти

Більше не в настрої прибрати всі осколки

Ні зірок, все далеко, все баракове і все сіре

Мені важко, ніби я був водієм на далекій відстані після днів заторів

Якби я міг продавати смуток, я був би мультимільйонером

Але я продовжую штовхати туди-сюди велику купу дурниці

Я більше не чую витонченої музики, але все одно слухаю її

Колись знесу мені голову, як талісман самогубця

І звичайно я шукаю золото, бо після нескінченних спроб

Вовк висить перед моїм будинком і постійно просто дме

А потім я дозволив картинам падати зі стін

Мій розписаний кінець

Підірвати будівлю — я закінчив мріяти

Більше не в настрої прибрати всі осколки

Я клепаю тут, у цій шафі, перед листами, які ніколи не надсилали

І завжди знаходив спокій лише тоді, коли постачальники спали

Ніколи не було часу для романів, вони зникли

Бо всередині це виглядає мені — як країна, розпилена війною

Скажи мені залишатися вдома, бо ти можеш забути решту

Птахи падають на морду, коли старі гілки ламаються

У мене в черепі телетекст, але абсолютно без інформації

І все ж я простягаю голову до сонця — але безглуздо