Конец - ЧайФ

Дождь по городу лил,

Еще до утра все смыл —

Наши с тобой следы.

Я далеко, а где ты?

Когда мы с тобой прощались,

Смотрели в глаза, смеялись.

Мне было уже так грустно,

Одиноко и пусто.

Пуст волшебный дворец.

Погашен огонь сердец.

И быстро мелькают титры,

Я слова меняю на литры.

И понимаю –конец.

Улетает наш самолет.

Нас в нем нет, лишь автопилот.

Ему не приземлиться,

Он может только разбиться.

В нем нет ни души, ни любви.

Если хочешь увидеть — смотри:

Вот маленькие осколки,

Их можно собрать,

А что толку?

Но в Летнем саду листопад,

И боги с укором глядят.

Их завтра закроют фанерой,

И до утра станет серым

Город, небо и блюз.

Допью и остановлюсь.

Дощ по місту лив,

Ще до ранку все змив—

Наші з тобою сліди.

Я далеко, а де ти?

Коли ми з тобою прощалися,

Дивилися в очі, сміялися.

Мені було так сумно,

Самотньо і порожньо.

Пустий чарівний палац.

Погашено вогонь сердець.

І швидко миготять титри,

Я слова міняю на літри.

І розумію –кінець.

Відлітає наш літак.

Нас у ньому немає, лише автопілот.

Йому не приземлитися,

Він може тільки розбитися.

У ньому немає ні душі, ні любові.

Якщо хочеш побачити — дивись:

Ось маленькі уламки,

Їх можна зібрати,

А що толку?

Але в Літньому саду листопад,

І боги з докором дивляться.

Їх завтра закриють фанерою,

І до ранку стане сірим

Місто, небо та блюз.

Доп'ю і зупинюся.