Med Cezir - Ceza

Şair olmak isteyen bir gezgin

Yaşama hevesi kalmamış bir bezgin

Bezirgânın önde gideni zengin

Rengi kalmamış ki kiminin engin

Denizde lodosa yakalanan bir gemicinin

Yaşamı hep çetin, metanetin de sınırı var beyim

Kimisinin mutluluğu bir resim, kimisininki dört mevsim

Kelebeğin ömrüne bedel bir geleceğin

Getirecek hediyesi nedir ki?

Bilemedim

Vay haline elekte elenenin

Hayata ağlamaklı başlayan bu insanoğlu gördü geleceği

Bir dilim ekmeğin sonunda bedelinin de alınacak olması gibi

Düşünenin, düşenin de dostu olmamış ki batanın olsun

Müttefik de belli değil ittifak da, mutlak mücadele kazanmak, zafere koşmak

Yenilince ağlamak, yenmek için hile yapmak

Her sonuçta pay kapmak dünya kuralı olmuş

Taştan bozma kalplerse hep kanla dolmuş

Kanadımı kırdılar uçamadım anne

Savaşa soktular koşturdum

Kalbini açamayan herkesin aklına

Eğriyi doğruyu ben soktum

Sonbaharda dökülen yapraktım

İlkbaharda geri geldim ben

Aileme dostuma selamlar olsun

Gökkuşağındaki bir rengim ben

Kanadımı kırdılar uçamadım anne

Savaşa soktular koşturdum

Kalbini açamayan herkesin aklına

Eğriyi doğruyu ben soktum

Sonbaharda dökülen yapraktım

İlkbaharda geri geldim ben

Aileme dostuma selamlar olsun

Yağmur sonrası güneşim ben

Zamanda yolculuk beyinde meşgul edebilir

Fakat objektif olmaz

Zararı yoktur yararı olmadığı gibi

Benliğinde kaybedilen her şey

Benliğinde kaydedilen her şey

Hesap masasında olabilir yalnızken

Utanma, aç kalbini, gir topluma

Göster haydi kendini ve «Buradayım.»

de!

Savaşı kaybetme, yürüme geriye, dönme

Bak ve ileriye ilerle

Hisset deliğe düşme, dönme deliye

Karaya boyanan adamın boynuna ilmeği de geçiren cellata

Bi'çare lanet, hayalet olana dek

Beklemek mi gerek acep?

Çarkı dönmemiş ki feleğin gözünün yaşına baksın

Gözümün yaşını alsın

Kanımı canımı alsın, ancak canımı yakmasın

Azap çeken gönüllere, kül olan tüm kalplere yağmur yağsın

Kalp dağlayan tüm eller kalpleriyle dağlansın

Kalp karalayanlar yansın

Kanadımı kırdılar uçamadım anne

Savaşa soktular koşturdum

Kalbini açamayan herkesin aklına

Eğriyi doğruyu ben soktum

Sonbaharda dökülen yapraktım

İlkbaharda geri geldim ben

Aileme dostuma selamlar olsun

Gökkuşağındaki bir rengim ben

Kanadımı kırdılar uçamadım anne

Savaşa soktular koşturdum

Kalbini açamayan herkesin aklına

Eğriyi doğruyu ben soktum

Sonbaharda dökülen yapraktım

İlkbaharda geri geldim ben

Aileme dostuma selamlar olsun

Yağmur sonrası güneşim ben

Koşturmak boş durmaktan iyidir

Boş durmak boş koşmaktan yararlı

Hoş tutmak gönlü yas tutmaktan çok zormuş

Yaşlanmak her dökülen yaprağın arkasından ağlamak gibidir

Hayattan erken emeklilik seçim değildir

Kadere bağlıdır yazgıdır

Hayat ince bir çizgi, narin bir çalgıdır

Yüzlerce yıl emek veren insanın

Hasat zamanı ölü tohumlara mıdır?

Her güne yeni umutlarla açılan gözler

Yalanlarla ağlatılan gözler

Dolanlarla aldatılan gözler

Bir güzel sözle güler

Akıtılan her damla ter yok oluşu engeller

Negatif değillerse, art niyetli değillerse

Eğer, bu böyle devam eder

Dilediğim her şey olmuyor

Çabalar bazen çok nafile

Nargilenin dumanına benzer hayallerim

Sadece beni zehirler ve uçup gider

Kafileler gibidir insanlar

Bazen seni seyreder giderler

Herkes kendine paha biçmiş

Ben de karşılıksız bir çek

Emeklerim dostluktan yana

Ama olmuyor

Anneme sordum: «Niçin böyle?»

Ama baktım o da ağlıyor

Kanadımı kırdılar uçamadım anne

Savaşa soktular koşturdum

Kalbini açamayan herkesin aklına

Eğriyi doğruyu ben soktum

Sonbaharda dökülen yapraktım

İlkbaharda geri geldim ben

Aileme dostuma selamlar olsun

Gökkuşağındaki bir rengim ben

Kanadımı kırdılar uçamadım anne

Savaşa soktular koşturdum

Kalbini açamayan herkesin aklına

Eğriyi doğruyu ben soktum

Sonbaharda dökülen yapraktım

İlkbaharda geri geldim ben

Aileme dostuma selamlar olsun

Yağmur sonrası güneşim ben

Мандрівник, який хоче бути поетом

Нудьга, яка не має бажання жити

Свідок Безіргана багатий

Чий колір залишився?

Моряк потрапив у лодози в морі

Життя важке, у метанетину є свої межі, любий

Деякі – це зображення щастя, інші – чотири пори року

У вас буде безцінне майбутнє для життя метелика

Який подарунок принести?

я не знав

Горе решету

Ця людина, яка почала плакати, побачила майбутнє

Так само, як ціна буде прийнята в кінці посадки зрізу

Той, хто думає, і той, хто думає, не має друга

Невідомо, союз це чи союз, перемогти в абсолютній боротьбі, перемогти

Плач при поразці, обман, щоб перемогти

У кожному разі вони захопили його, незважаючи на перешкоди, які ми навряд чи можемо уявити».

Якщо камінь розбитий, він завжди повний крові

Зламали мені крило, я не міг літати, мамо

Я вступив у війну

Для розуму кожного, хто не може відкрити своє серце

Я потрапив на криву правильно

Я восени листочок скинув

Я повернувся першою весною

Вітаю моїх рідних та друзів

Я колір веселки

Зламали мені крило, я не міг літати, мамо

Я вступив у війну

Для розуму кожного, хто не може відкрити своє серце

Я потрапив на криву правильно

Я восени листочок скинув

Я повернувся першою весною

Вітаю моїх рідних та друзів

Я сонце після дощу

Подорожі в часі можуть зайняти мозок

Але це не буде об’єктивним

Шкоди немає, ніби марно

Все, що втрачено в собі

Все, що записано в собі

Це може бути тільки в таблиці рахунку

Не соромся, відкрий серце, увійди до громади

Покажіть себе і скажіть: «Я тут».

де!

Не програй війну, не вертайся, не повертайся

Дивись і рухайся вперед

Почуття шаленіють, божеволіють

Кат, який вішає на шию чоловіка, пофарбованого в чорний колір

Блін, як привид

Ми повинні чекати?

Колесо не повернулося, щоб поглянути в очі сльози

Візьми мої сльози

Візьми мою кров, але не спали мою душу

Нехай дощик впаде на стражденні серця і весь попіл

Нехай усі душевні руки згорять з головами

Хай сяють ті, хто чорнить серце

Зламали мені крило, я не міг літати, мамо

Я вступив у війну

Для розуму кожного, хто не може відкрити своє серце

Я потрапив на криву правильно

Я восени листочок скинув

Я повернувся першою весною

Вітаю моїх рідних та друзів

Я колір веселки

Зламали мені крило, я не міг літати, мамо

Я вступив у війну

Для розуму кожного, хто не може відкрити своє серце

Я потрапив на криву правильно

Я восени листочок скинув

Я повернувся першою весною

Вітаю моїх рідних та друзів

Я сонце після дощу

Бігати краще, ніж простоювати

Неробство краще за неробство

Сумувати важче, ніж сумувати

Старіння – це як плач за кожним опалим листком

Достроковий вихід на пенсію не варіант

Це весна, яка залежить від долі

Життя – це тонка грань, тонкий інструмент

Людина, яка пропрацювала сотні років

Це мертве насіння під час збору врожаю?

Очі, які щодня відкриваються новими надіями

Очі, що плачуть від брехні

Очі обдурені доланами

Він сміється з красивого слова

Кожна крапля поту перешкоджає утворенню поту

Якщо вони не негативні, якщо вони не художні

Якщо так, то так і далі буде

Не все, що я хочу, відбувається

Зусилля іноді дуже марні

Мої мрії як дим кальяну

Це мене просто отруює і відлітає

Люди як гаранти

Іноді вони йдуть дивитися на вас

Кожен порізався

У мене також безповоротна перевірка

Моя робота – це більше ніж дружба

Але цього не буває

Я запитав у мами: "Чому це?"

Але я бачив, що він теж плаче

Зламали мені крило, я не міг літати, мамо

Я вступив у війну

Для розуму кожного, хто не може відкрити своє серце

Я потрапив на криву правильно

Я восени листочок скинув

Я повернувся першою весною

Вітаю моїх рідних та друзів

Я колір веселки

Зламали мені крило, я не міг літати, мамо

Я вступив у війну

Для розуму кожного, хто не може відкрити своє серце

Я потрапив на криву правильно

Я восени листочок скинув

Я повернувся першою весною

Вітаю моїх рідних та друзів

Я сонце після дощу