Şeyh Bedrettin Destanı - Cem Karaca, Edirdahan

Sıcaktı

Sıcak

Sapı kanlı, demiri kör bir bıçaktı

Sıcak

Sıcaktı

Bulutlar doluydular

Bulutlar boşanacak

Boşanacaktı

O kımıldanmadan baktı

Kayalardan

Iki gözü iki kartal gibi indi ovaya

Orda en yumuşak, en sert

En tutumlu, en cömert

En seven

En büyük, en güzel kadın;

TOPRAK Nerdeyse doğuracak doğuracaktı

Sıcaktı

Baktı Karaburun Dağlarından O

Baktı bu toprağın sonundaki ufka çatarak kaşlarını;

Kırlarda çocuk başlarını kanlı gelincikler gibi koparıp

Çırılçıplak çığlıkları sürükleyip peşinde

Bes tuğlu bir yangın geliyordu karşıdan ufku sarıp

Bu gelen Şehzade Murat’tı

Hükmü Humayun sadır olmuştu ki Şehzade Murat’ın ismine

Aydın eline varıp Bedreddin halifesi mühid Mustafa’nın başına ine

Sıcaktı

Bedreddin halifesi mühid Mustafa baktı

Baktı köylü Mustafa

Baktı korkmadan, kızmadan, gülmeden

Baktı dimdik dosdoğru

Baktı O

En yumuşak, en sert

En tutumlu, en cömert

En seven

En büyük, en güzel kadın;

TOPRAK Nerdeyse doğuracak doğuracaktı

Baktı Bedreddin yiğitleri kayalardan ufka baktılar

Gitgide yaklaşıyordu bu toprağın sonu fermanlı bir ölüm kuşunun kanatlarıyla

Bu kayalardan bakanlar, onu

Üzümü, inciri, narı;

Tüyleri baldan sarı

Sütleri baldan koyu davarlan

Ince belli aslan yeleli atlarıyla

Duvarsız ve sınırsız bir kardeş sofrası gibi açmıştılar

Sıcaktı

Baktı

Bedreddin yiğitleri baktılar ufka…

En yumuşak, en sert

En tutumlu, en cömert

En seven

En büyük, en güzel kadın;

TOPRAK Nerdeyse doğuracak, doğuracaktı

Sıcaktı

Bulutlar doluydular

Nerdeyse tatlı bir söz gibi ilk damla düşecekti yere

Birdenbire

Kayalardan dökülür, gökten yağar, yerden biter gibi

Bu toprağın verdiği en son eser gibi

Bedreddin yiğitleri şehzade ordusunun karşısına çıktılar

Dikişsiz ak tibaslı baş açık, yalnayak ve yalınkılıçlılar

Mübalağa cenkolundu

Aydının Türk köylüleri

Sakızlı Rum gemiciler

Yahudi esnaflan

Onbin mühim yoldaşı Börklüce Mustafanın

Düşman ormanına onbin balta gibi daldı

Bayrakları al, yeşil

Kalkanları kakma, tolgası tunç saflar pare pare edildi ama

Boşanan yağmur içinde gün inerken akşama

Onbinler ikibin kaldı

Hep bir ağızdan türkü söyleyip

Hep beraber sulardan çekmek ağı

Demiri oya gibi işleyip hep beraber

Hep beraber sürebilmek toprağı

Ballı incirleri hep beraber yiyebilmek

Yarin yanağından gayri her şeyde, her yerde hep beraber diyebilmek için

Onbinler verdi sekizbinini…

Yenildiler

Yenenler, yenilenlerin dikişsiz akgömleğinde sildiler

Ve hep beraber söylenen bir türkü gibi, kılıçlarının kanını

Hep beraber kardeş elleriyle işlenen toprak

Edirne sarayında damızlanmış atların eşildi nallarıyla

Tarihsel, sosyal, ekonomik şartların zaruri neticesi bu

DEME…

Bilirim

O dediğin nesnenin önünde kafamla eğilirim

Ama bu yürek

O bu dilden anlamaz pek

O «Hey gidi kanbur felek, hey gidi kahpe devran hey», der

Ve teker teker

Bir an içinde

Omuzlarında dilim dilim kırbaç izleri, yüzleri kan içinde

Geçer çıplak ayaklarıyla yüreğime basarak

Geçer Aydın ellerinden Karaburun mağlupları

Dostlar

Biliyorum

Dostlar

Biliyorum nerde, ne haldedir O

Biliyorum gitti gelmez bir daha

Biliyorum bir deve hörgücünde, kanayan bir çarmıha, çırılçıplak bedeni mıhlıdır

kollarından

Dostlar bırakın beni, bırakın beni

Dostlar bir varayım göreyim Bedreddin kullarından Börklüce Mustafayı Mustafayı

Boynu vurulacak ikibin adam, Mustafa ve çarmıhı

Cellat kütük ve satır herşey hazır herşey tamam

Kızıl sırma işlemeli bir başa, altın üzengiler, kır bir at

Atın üstünde kalın kaşlı bir çocuk, Amasya padişahı şehzade Sultan Murat

Ve yanında onun bilmem kaçıncı tuğuna ettiğim Bayezid paşa

Satırı çaldı cellat

Çıplak boyunlar yandı nar gibi

Yeşil bir daldan düşen elmalar gibi birbiri ardına düştü başlar

Ve her baş düşerken yere

Çarmıhından Mustafa

Baktı son defa

Ve her yere düşen başın kılı depremedi;

İRİŞ DEDE SULTANIM İRİŞ dedi bir

Başka bir söz demedi

було гаряче

Гаряче

Це була закривавлена ​​ручка і тупий залізний ніж.

Гаряче

було гаряче

хмари були повні

Хмари розлучаться

розлучився б

Він дивився, не рухаючись

зі скель

Його два очі впали на рівнину, як два орли

Там найм'якше, найтвердіше

Найощадливіший, найщедріший

найбільш люблячий

Найбільша, найкрасивіша жінка;

ЗЕМЛЯ ледь не народила

було гаряче

Він дивився з гір Карабурун

Він подивився на обрій у кінці цієї землі, насупившись;

На полях діти рвали голови, як криваві маки

Перетягують і ганяються за голими криками

Наближався вогонь із п’яти цеглинок, охоплюючи горизонт з протилежного боку.

Це був Шехзаде Мурат, який прийшов

Вирок Хумаюна був таким сумним, що ім'я князя Мурата

Прибув до Айдина і висадився на чолі халіфа Бедреддіна Мухіда Мустафи.

було гаряче

Бедреддін халіф Мухід Мустафа подивився

Подивився селянин Мустафа

Він дивився без страху, без злості, без сміху

Він дивився прямо

Він подивився

Найм’якший, найтвердіший

Найощадливіший, найщедріший

найбільш люблячий

Найбільша, найкрасивіша жінка;

ЗЕМЛЯ ледь не народила

Доблесні люди Бедреддіна дивилися на горизонт зі скель.

Кінець цієї землі все ближче наближався крилами смертельної птиці з указом

Ті, хто дивиться з цих скель,

Виноград, інжир, гранат;

Пір’я медово-жовті

Їхнє молоко темніше за мед

З тонкими кіньми з левовою гривою

Відчинили, як братський стіл без стін і меж.

було гаряче

Він подивився

Доблесні Бедреддін дивилися на горизонт…

Найм’якший, найтвердіший

Найощадливіший, найщедріший

найбільш люблячий

Найбільша, найкрасивіша жінка;

ЗЕМЛЯ Мало не родила, народила б

було гаряче

хмари були повні

Майже як солодке слово, перша крапля впала на землю.

Раптом

Зі скель ллється, з неба дощ, з землі ніби закінчується.

Це як остання робота землі

Доблесні Бедреддіна виступили перед військом князя

Безшовні білоголові, босі й босі

Скомпрометований

Турецькі жителі села Айдин

Гумкі грецькі моряки

Єврейські крамарі

Десять тисяч важливого товариша Берключе Мустафи

Він кинувся у ворожий ліс, як десять тисяч сокир

Візьміть прапори, зелені

Щити не інкрустовані, бронзові кожухи розірвані, але

Як день спускається під проливним дощем

Залишилося десять тисяч дві тисячі

Співаємо пісню всі разом

Витягування сітки з води разом

Обробка заліза, як ігла, все разом

Щоб разом орати землю

Щоб можна було разом їсти інжир з медом

Вміти сказати завтра у всьому, скрізь, разом, крім своєї щоки

Десятки тисяч віддали вісім тисяч…

вони зазнали поразки

Переможених стерли в безшовній білій сорочці переможених

І кровоточать кров їхніх мечів, як пісню, яку співають разом

Земля працювала разом руками братів

Коні, вирощені в Едірненському палаці, були зібрані з копитами.

Це необхідний результат історичних, соціальних та економічних умов.

НЕ СКАЗАТИ…

я знаю

Я схиляю голову перед предметом, який ти говориш

Але це серце

Він не дуже розуміє цю мову

Він каже: "Гей, іди, канбур фелек, гей, сука, гей"

І один за одним

за хвилю

На їхніх плечах сліди батоги, обличчя в крові

Воно проходить повз, наступаючи на моє серце босими ногами

Переможені Карабуруна з рук передає Айдин

Друзі

я знаю

Друзі

Я знаю, де він

Я знаю, що його немає, більше не прийде

Я знаю, що в горб верблюда, до хреста, що кровоточить, його голе тіло прибито

з твоїх рук

Друзі покидають мене, відпускають

Друзі, дозвольте мені побачити одного зі слуг Бедреддіна, Берключе Мустафу, Мустафу

Дві тисячі чоловіків відрубати голову, Мустафу та його хрест

Кат журнал і рядок все готово все ок

Червона брошка вишита голова, золоті стремена, сивий кінь

Хлопчик з густими бровами на коні, султан Амасії, принц Султан Мурат

А поруч Баязид-паша, якого я обожнюю, не знаю

Кат вкрав лінію

Голі шиї горіли, як гранати

Як яблука, що падають із зеленої гілки, одне за одним починають падати

І щоразу голова падає на землю

Мустафа зі свого хреста

Він шукав востаннє

І волосся на голові, що впало скрізь, не тряслося;

IRIS DEDE SULTANIM IRIS сказав a

Він не сказав більше ні слова